17 листопада 1989 року студенти Праги вийшли на вулиці, щоб ушанувати молодих людей, яких нацисти стратили рівно пів століття тому. До вечора учасників мирного маршу вже били комуністичні силовики. Та демонстрація, яка починалася як день пам’яті, стала початком Оксамитової революції.
Так одна дата поєднала дві сторінки чеської історії: нацистські репресії 1939 року й падіння комуністичного режиму в 1989-му. Сьогодні 17 листопада — державне свято Чехії. Історію його виникнення докладно розповідає Військово-історичний інститут Праги.
1939 рік. Похорон студента, після якого закрили університети
Усе почалося 28 жовтня 1939 року. Прага тоді вже перебувала під нацистською окупацією, але люди вийшли відзначити річницю створення незалежної Чехословаччини. Окупаційна влада застосувала зброю. Смертельне поранення отримав студент медичного факультету Ян Оплетал (Jan Opletal). Загинув також робітник Вацлав Седлачек (Václav Sedláček).
Оплетал помер 11 листопада. Через чотири дні його похорон зібрав тисячі людей і переріс у нову демонстрацію проти окупації. Про події 28 жовтня та долю двох загиблих Чехія Онлайн розповідала в окремій історії.
У ніч із 16 на 17 листопада нацисти почали масові арешти студентів. Дев’ятьох представників студентського руху стратили, понад 1200 молодих людей відправили до концентраційного табору Заксенгаузен (Sachsenhausen). Чеські університети закрили. Навчання в них не відновилося до завершення Другої світової війни.
Історія чеських студентів вийшла далеко за межі окупованої країни. Ті, кому вдалося виїхати за кордон, розповідали про репресії. У 1941 році в Лондоні 17 листопада проголосили Міжнародним днем студентства. Як пояснює Карлів університет, це єдиний міжнародний пам’ятний день, що має чеське походження.
1989 рік. Марш пам’яті, який перетворився на революцію
Минуло рівно 50 років. Комуністична Чехословаччина готувалася вшанувати студентів, які загинули під час нацистської окупації. У Празі дозволили пам’ятну ходу.
17 листопада близько 15 тисяч студентів зібралися в районі Альбертов (Albertov). Учасники рушили до Вишеграда (Vyšehrad), де мала завершитися офіційна частина заходу. Але люди продовжили рух до центру столиці. До студентів приєднувалися інші демонстранти, а вимоги дедалі відвертіше стосувалися політичних змін.
На Народній вулиці (Národní třída) дорогу перекрили силовики. Беззбройних учасників оточили й жорстоко побили. Постраждали сотні людей.
Наступного дня празькі студенти оголосили страйк. До них приєдналися актори театрів. 19 листопада виник Громадянський форум (Občanské fórum) — об’єднання опозиційних сил, яке стало одним із головних учасників переговорів про зміну влади.
Протести швидко охопили країну. На празьку Вацлавську площу виходили десятки й сотні тисяч людей. Вони вимагали припинення політичної монополії комуністичної партії, демократичних змін і відповідальності за побиття демонстрантів.
Від студентського страйку до кінця однопартійної влади
27 листопада 1989 року в Чехословаччині відбувся загальний страйк. За два дні Федеральні збори скасували положення конституції про керівну роль Комуністичної партії.
Політичні зміни увійшли в історію як Оксамитова революція. Влада змінилася без громадянської війни, хоча її початком стало жорстоке побиття студентів.
Тепер 17 листопада в Чехії має офіційну назву — День боротьби за свободу і демократію та Міжнародний день студентства (Den boje za svobodu a demokracii a Mezinárodní den studentstva).
Щороку в Празі люди приходять із квітами та свічками на Народну вулицю, де 1989 року поліція розігнала демонстрацію. Пам’ятні заходи відбуваються також біля гуртожитку Главкова (Hlávkova kolej), пов’язаного з історією Яна Оплетала.
А 29 грудня 1989 року президентом Чехословаччини обрали драматурга й колишнього дисидента Вацлава Гавела (Václav Havel). Від студентського маршу, який починався як вшанування загиблих пів століття тому, минуло лише 42 дні.





