28 жовтня 1939 року в Празі під час антинацистських демонстрацій загинув 22-річний працівник пекарні Вацлав Седлачек. Того самого вечора кулю отримав студент-медик Ян Оплетал. Його намагалися врятувати в лікарні, але 11 листопада він помер. Через два дні після похорону студента нацисти закрили чеські університети, стратили дев’ятьох представників студентського руху й відправили понад тисячу молодих людей до концтабору.
Усе почалося зі спроби відзначити річницю незалежності Чехословаччини. За історичними матеріалами Енциклопедії Праги 2, 28 жовтня 1939 року на празькі вулиці вийшли близько 100 тисяч людей. Того дня виповнювався 21 рік від проголошення Чехословаччини. Але країну вже окупувала нацистська Німеччина, а державне свято було скасоване.
Сьогодні вулиця Житна (Žitná) у Празі нічим не нагадує місце масових протестів. На стіні біля костелу Святого Штепана встановлено меморіальну дошку з двома іменами — Яна Оплетала і Вацлава Седлачека. Вона нагадує про людей, чиї долі з’єднали події того жовтневого дня.
Чому чехи вийшли на вулиці, хоча свято заборонили
28 жовтня 1918 року в Празі проголосили незалежну Чехословаччину. Упродовж наступних двадцяти років ця дата залишалася одним із найважливіших державних свят.
Однак у березні 1939 року нацистська Німеччина окупувала чеські землі. Було створено Протекторат Богемії та Моравії, а незалежна Чехословаччина перестала існувати.
18 жовтня 1939 року протекторатна влада скасувала святкування річниці незалежності. Суботу, 28 жовтня, оголосили звичайним робочим днем. За участь у страйках і демонстраціях погрожували суворими покараннями.
Попри це, підпільні організації готували акції пам’яті. Поширювали листівки із закликами прийти з національною триколірною стрічкою або іншим знаком солідарності.
Уранці 28 жовтня на Вацлавській площі почали збиратися люди. Згодом натовпи вирушили до інших частин Праги. Лунали вимоги свободи й вигуки на підтримку колишнього президента Едварда Бенеша.
У 1918 році ті самі празькі вулиці стали місцем святкування народження держави. Як саме звістка про Андрашієву ноту спричинила демонстрації 28 жовтня 1918 року, ми розповідали в окремому історичному матеріалі.
Вацлав Седлачек — працівник пекарні, якому було лише 22 роки
Серед учасників протесту 1939 року був Вацлав Седлачек (Václav Sedláček). Він народився у німецькому Реклінггаузені в родині чеських шахтарів, які переїхали туди на заробітки.
Після економічної кризи родина повернулася до чеських земель. Вацлав навчався шахтарської справи, а згодом працював у пекарні. Коли після Мюнхенської угоди 1938 року прикордонні території відійшли Німеччині, він разом із молодшим братом переїхав до Праги.
Там Вацлав працював у пекарні на Сміхові. Був членом товариства «Сокіл» і 28 жовтня долучився до демонстрації проти окупації.
Німецькі силовики та поліція почали витісняти людей із центральних площ. Увечері в районі вулиці Житна пролунали постріли.
Близько 18:25 на перехресті Житної та вулиці Ве Смечках (Ve Smečkách) Вацлава Седлачека поранили в серце. Він помер приблизно через п’ять хвилин.
Про його долю докладно розповідає Енциклопедія Праги 2. Похорон Вацлава відбувся 4 листопада на цвинтарі в празькому районі Бранік. Окупаційна влада дозволила бути присутніми лише найближчим родичам і знайомим, заборонила газетам повідомляти про церемонію. За присутніми стежило гестапо.
Через ці обмеження історія молодого пекаря довго залишалася в тіні іншої жертви тих самих протестів.
Ян Оплетал — студент, який вийшов на демонстрацію після занять
Яну Оплеталу (Jan Opletal) було 24 роки. Він народився в Моравії, навчався на медичному факультеті Карлового університету в Празі та проживав у студентському гуртожитку Главкова колея (Hlávkova kolej).
За історичним дослідженням Карлового університету, Оплетал був активним учасником студентського самоврядування. У день річниці незалежності він виступив перед іншими студентами із патріотичною промовою.
Зранку Ян уже виходив на демонстрацію, потім повернувся до гуртожитку, пообідав і займався підготовкою до іспиту. Увечері знову пішов до центру Праги.
На вулиці Житна його поранили в живіт. Студента доставили до лікарні на Карловій площі, де лікарі зробили операцію.
Перші дні після втручання його стан був відносно задовільним. Але згодом почалося тяжке запалення. Карлів університет наводить спогади лікарів про лікування Оплетала: 11 листопада 1939 року о 9:45 ранку студент помер від перитоніту.
Операцію проводив лікар Вацлав Пачес (Václav Pačes). Через багато років його син, відомий чеський учений, передав університету батькові записи про лікування студента.
Похорон 15 листопада перетворився на новий протест
На відміну від похорону Вацлава Седлачека, прощання з Яном Оплеталом стало великою публічною подією.
15 листопада 1939 року студенти та викладачі зібралися в празькому районі Альбертов (Albertov). Звідти труну мали перевезти на вокзал і відправити до рідної Моравії.
Але церемонія переросла в антинацистську маніфестацію. Учасники співали чеський гімн, вигукували гасла проти окупантів. До студентів долучалися інші мешканці Праги.
Німецька окупаційна влада сприйняла нові виступи як продовження протестів 28 жовтня.
17 листопада нацисти закрили університети та стратили дев’ятьох людей
У ніч із 16 на 17 листопада німецькі війська та гестапо зайняли студентські гуртожитки. Почалися масові арешти.
За даними Карлового університету, дев’ятьох представників студентських організацій стратили, а приблизно 1200 студентів відправили до концтабору Заксенгаузен.
Чеські вищі навчальні заклади закрили. Вони не відновили повноцінної роботи до завершення Другої світової війни 1945 року.
Деяким студентам вдалося виїхати за кордон і продовжити навчання, зокрема у Великій Британії. Саме чехословацькі студенти в еміграції допомогли поширити відомості про репресії.
У 1941 році в Лондоні на згадку про ці події 17 листопада проголосили Міжнародним днем студентства.
Чому в Чехії 17 листопада згадують також 1989 рік
Через п’ятдесят років, 17 листопада 1989 року, студенти знову вийшли на демонстрацію в Празі. Вони вшановували пам’ять загиблих під час нацистської окупації.
Мирний студентський виступ розігнала поліція комуністичної Чехословаччини. Це стало одним із поштовхів до масових протестів, відомих як Оксамитова революція.
Тому сучасне чеське державне свято 17 листопада має подвійну назву — День боротьби за свободу і демократію та Міжнародний день студентства.
Пам’ять про події 1939 року сьогодні зберігають не лише університети. У Празі на вулиці Житна, біля костелу Святого Штепана за адресою Житна, 22 (Žitná 22), встановлено меморіальну дошку з іменами обох загиблих. На ній викарбувано дату 28 жовтня 1939 року та слова «Non omnis moriar» — «Я не весь помру».
