У 1888 році в Чеських Будейовицях почали продавати жовтий олівець, який коштував майже втричі дорожче за продукцію конкурентів. Його назвали на честь знаменитого діаманта, випустили одразу у 17 ступенях твердості й позначили номером 1500. Так з’явився KOH-I-NOOR — олівець, який згодом прославив чеську фабрику на весь світ.
Жовтий лак, золотисті написи та незвичайна назва були частиною продуманого образу нового товару. В історії легендарної моделі виробник розповідає, що Франц Гардтмут свідомо встановив надзвичайно високу ціну. Він хотів продавати якісний олівець, за який покупці будуть готові платити більше.
Цікаво, що компанія, яка прославилася графітними олівцями, спочатку взагалі не виготовляла канцелярського приладдя. А літери H, B і F, знайомі кожному, хто коли-небудь малював простим олівцем, мають несподіваний зв’язок із родиною його творців.
Усе почалося з кераміки, а не з олівців
У 1790 році у Відні архітектор Йозеф Гардтмут (Joseph Hardtmuth), який працював при дворі князів Ліхтенштейнів, заснував підприємство з виготовлення кераміки.
Згодом його родина взялася за матеріал, що використовували для письма й креслення, — графіт. І тут почалася історія винаходу, який змінив майбутнє підприємства.
На початку XIX століття виготовлення якісного графітного стрижня залишалося складною справою. Від складу суміші залежало, чи буде він міцним, наскільки темний залишатиме слід і як поводитиметься під час письма.
У 1802 році Гардтмут запатентував власний спосіб виробництва стрижнів із графіту та глини. Змінюючи співвідношення компонентів і спосіб обробки, можна було отримувати олівці з різними властивостями.
Так виробництво поступово переходило від звичайного письмового приладдя до інструментів, твердість і поведінку яких можна було контролювати.
Чому фабрика опинилася саме в Чеських Будейовицях
У 1848 році Карл Гардтмут (Carl Hardtmuth), син засновника, переніс виробництво з Відня до Чеських Будейовиць (České Budějovice). Для підприємства збудували нову фабрику.
Саме тут наступне покоління родини перетворило виробництво олівців на масштабну промислову справу.
Франц Гардтмут (Franz Hardtmuth), онук Йозефа, працював над удосконаленням обладнання. На підприємстві впроваджували спеціалізовані верстати для обробки дерев’яних корпусів, обладнання для графіту й машини, які дозволяли виробляти стрижні з наперед визначеними характеристиками.
Завдяки цьому фабрика могла випускати не просто багато однакових олівців, а цілі серії — для різних потреб креслярів, інженерів, художників і школярів.
До кінця 1880-х років Франц Гардтмут удосконалив і виробництво дерев’яних корпусів, і технологію виготовлення графітних стрижнів. Саме тоді з’явилася можливість серійно виробляти 17 ступенів твердості з чітко визначеними параметрами.
Чому олівець KOH-I-NOOR зробили жовтим
У 1888 році фабрика представила модель №1500. Її корпус покрили жовтим лаком, а назву пов’язали з одним із найвідоміших діамантів світу — KOH-I-NOOR, який нині належить до британських коронних коштовностей.
Назва дорогоцінного каменя мала підкреслювати особливий статус товару. А яскравий жовтий корпус допомагав зробити нову модель впізнаваною.
Виробник у власній історії пов’язує жовте оформлення олівця з образом знаменитого діаманта. Так з’явилося поєднання, яке пережило кілька поколінь: жовтий лак, назва KOH-I-NOOR і номер 1500.
Франц Гардтмут обрав незвичайну для ринку стратегію. Замість того щоб спочатку продавати новинку дешево, він установив ціну майже втричі вищу, ніж у конкурентів.
Розрахунок спрацював. Завдяки якості й репутації модель швидко здобула популярність на міжнародних ринках.
Успіх був настільки великим, що 1894 року назву KOH-I-NOOR включили до назви самого підприємства. Тобто спочатку прославився олівець, а вже потім його ім’я закріпилося за компанією.
Літери H, B і F спочатку означали зовсім інше
Звичайний напис HB на олівці здається просто технічним позначенням. Ми звикли, що H означає твердий стрижень, B — м’який, а HB — проміжний варіант.
Однак у родини Гардтмутів була власна історія цих літер.
За розповіддю виробника, яка спирається на особисті записи Франца Гардтмута, їхнє початкове значення було пов’язане з людьми та місцем виробництва:
- H — від прізвища Гардтмут (Hardtmuth).
- B — від назви Будвайс (Budweis), як німецькою називали Чеські Будейовиці.
- F — від імені Франц (Franz).
У сучасній системі ці позначення мають технічне значення. H використовують для твердих стрижнів, які залишають світлішу лінію. B позначає м’які стрижні, що дають темніший слід. HB розташований між ними, а F — окрема проміжна градація.
Числа перед літерами уточнюють властивості. Наприклад, 4H твердіший за 2H, а 6B м’якший за 2B.
Франц Гардтмут розробив систему, в якій були різні ступені м’якості та твердості, два середні варіанти й окреме позначення для натурального графіту. Згодом діапазон розширювали, зокрема додали тверді градації 9H і 10H.
Поступово подібна система стала звичною далеко за межами Чехії. Сьогодні покупець може обрати олівець для технічного креслення, письма чи м’якого художнього штрихування, навіть не знаючи, що частина історії цих позначень пов’язана з конкретною родиною та чеським містом.
Як олівець із Чехії став відомим у світі
На межі XIX і XX століть продукція Гардтмутів уже здобувала міжнародні нагороди. Особливо важливим став 1900 рік, коли жовтий олівець №1500 отримав Гран-прі на виставці в Парижі.
До цього часу підприємство вже мало власний впізнаваний стиль. У 1896 році компанія зареєструвала торговельний знак зі слоном — ще один символ, який згодом став частиною її історії.
Перед Першою світовою війною фабрика Гардтмутів, за офіційною хронологією виробника, була найбільшою олівцевою фабрикою у світі.
Компанія розвивала й інші види письмового приладдя. Ще 1890 року тут виготовили механічний олівець із гвинтовим механізмом, а 1937-го зареєстрували торговельну марку «Версатіл» (Versatil) для механічних моделей.
З часом асортимент розширився до кольорових олівців, художніх матеріалів, фарб та іншого приладдя для творчості.
Подібні історії старих чеських брендів трапляються й серед інших звичних товарів. Наприклад, мінеральна вода «Маттоні» (Mattoni) також пройшла шлях від родинного підприємства до міжнародного бренду.
Що залишилося від олівця 1888 року
Минуло понад 130 років, але модель KOH-I-NOOR 1500 досі виготовляють у характерному жовтому корпусі. На ньому залишаються назва виробника, номер моделі та позначення твердості стрижня.
Сьогодні KOH-I-NOOR HARDTMUTH виробляє тисячі найменувань художнього, шкільного й офісного приладдя. Компанія експортує продукцію до понад 90 країн.
А найбільші обсяги її виробництва, як і раніше, забезпечує фабрика в Чеських Будейовицях — місті, куди родина Гардтмутів перенесла підприємство ще у 1848 році.
