Світ дедалі більше покладається на нейромережі. Але якщо у повсякденному житті вони допомагають нам шукати рецепти чи писати листи, то у військових кабінетах їхні поради можуть призвести до катастрофи. Як стало відомо Чехія Онлайн із результатів свіжого експерименту лондонського King’s College, надані самі собі системи штучного інтелекту схильні вирішувати конфлікти за допомогою ядерної зброї.
Дослідник Кеннет Пейн протестував три найсучасніші моделі ШІ (GPT-5.2, Claude Sonnet 4 та Gemini 3 Flash), задавши їм сценарії прикордонних конфліктів, браку ресурсів та загроз виживанню держави. Машини мали вибір — від звичайної дипломатії до тотальної ядерної війни. Звісно, ШІ зараз стрімко інтегрується у всі сфери — від пошуковиків, коли Seznam запустив Assistant штучний інтелект для чехів, до серйозної аналітики. Проте результати військової симуляції відверто лякають.
Протягом 21 гри та 329 ходів моделі згенерували гори тексту, виправдовуючи свої рішення. Але факт залишається фактом: у 95 відсотках випадків хоча б одна зі сторін віртуального конфлікту натискала на “червону кнопку” і застосовувала тактичну ядерну зброю. Машини жодного разу не здалися і майже завжди обирали загострення ситуації замість того, щоб піти на поступки.
Експерти пояснюють таку кровожерливість дуже просто: штучний інтелект не відчуває страху смерті. Для нього ризик знищення людства — це лише ще одна цифра у математичній моделі. І якщо в медицині холодний розрахунок рятує життя (як у випадку, коли штучний інтелект у стетоскопі виявляє серйозні серцеві хвороби за секунди), то на полі бою відсутність емпатії робить алгоритми безжальними.
Дослідники Прінстонського університету заспокоюють, що жодна країна найближчим часом не віддасть ШІ прямий контроль над ядерними ракетами. Однак існує інша небезпека. Під час раптових криз чи ракетних тривог, коли часу на роздуми обмаль, генерали можуть занадто сильно покластися на підказки комп’ютера. І якщо машина вважає ядерний удар “оптимальним” вирішенням проблеми, людина у стані стресу може з нею погодитися.
