28 жовтня Чехія відзначає 108 років від народження держави, якої вже немає на карті Європи. Цього дня 1918 року постала незалежна Чехословаччина. Через рік до молодої республіки увійшла й Підкарпатська Русь — територія нинішнього українського Закарпаття. А сліди тих часів досі можна побачити на вулицях Ужгорода.
Для Чехії 28 жовтня залишається державним святом, хоча сама Чехословаччина припинила існування ще 1993 року. Сьогодні країна відзначає день, коли після розпаду Австро-Угорщини чехи та словаки отримали власну державу. Історія цієї республіки тісно переплелася з долями інших народів Центральної Європи, зокрема й українців.
28 жовтня 1918 року: день, коли Прага святкувала незалежність
Уранці 28 жовтня 1918 року Антонін Швегла (Antonín Švehla) та Франтішек Соукуп (František Soukup) від імені Національного комітету взяли під контроль Зерновий інститут у Празі. Вони хотіли запобігти вивезенню продовольства для потреб австро-угорської армії.
Невдовзі містом розійшлася звістка, що Австро-Угорщина погоджується на умови мирних переговорів. Люди сприйняли це як кінець старої монархії. На празьких вулицях почали збиратися натовпи. На Вацлавській площі (Václavské náměstí) біля пам’ятника святому Вацлаву проголосили незалежність Чехословаччини.
За історичними матеріалами Чеського радіо (Český rozhlas), увечері Національний комітет ухвалив перший закон про створення самостійної Чехословацької держави. Цей день став початком нової сторінки історії Центральної Європи.
Хто такі «чоловіки 28 жовтня»
У чеській історії є особлива назва — «чоловіки 28 жовтня» (Muži 28. října). Так називають п’ятьох політиків, які відіграли ключову роль у проголошенні нової держави.
Це Антонін Швегла, Алоїз Рашин (Alois Rašín), Франтішек Соукуп, Їржі Стршібрний (Jiří Stříbrný) та Вавро Шробар (Vavro Šrobár).
Четверо представляли чеський політичний рух. П’ятим був словак Вавро Шробар, який прибув до Праги саме 28 жовтня. Вони підписали перший закон нової держави.
Водночас незалежність готували не один день. За кордоном за неї роками працювали Томаш Гарріг Масарик (Tomáš Garrigue Masaryk), Едвард Бенеш (Edvard Beneš) та Мілан Растіслав Штефаник (Milan Rastislav Štefánik). Важливу роль відіграли й чехословацькі легіони, які воювали на боці противників Австро-Угорщини.
Масарик став першим президентом Чехословаччини. Але на момент проголошення незалежності кордони майбутньої республіки ще формувалися.
Як українське Закарпаття опинилося у складі Чехословаччини
Коли 28 жовтня 1918 року в Празі проголошували незалежність, Закарпаття ще не належало до нової держави. До її складу Підкарпатська Русь (Podkarpatská Rus) увійшла у 1919 році.
Раніше цей край перебував під владою Угорщини у складі Австро-Угорської монархії. Після Першої світової війни постало питання його майбутнього. Рішення щодо території ухвалювали на тлі розпаду імперії, міжнародних переговорів та різних політичних прагнень місцевого населення.
Підкарпатська Русь стала східною частиною міжвоєнної Чехословаччини. У краї жили русини, українці, угорці, євреї, румуни та представники інших спільнот. Їхні політичні й національні погляди були різними.
У регіоні працювали чеські та словацькі державні службовці, вчителі, інженери й лікарі. Відкривали школи, будували адміністративні споруди, розвивали дорожню мережу та міську інфраструктуру.
За історичним матеріалом Чеського радіо про Закарпаття, у міжвоєнні роки тут проживали десятки тисяч вихідців із чеських земель і Словаччини. Частина з них залишилася на Закарпатті й після зміни кордонів.
Чеський Ужгород: будинки, які досі нагадують про Першу республіку
Ужгород зберіг одну з найпомітніших архітектурних пам’яток чехословацької доби — квартал Малий Галагов (Malé Galago).
У 1920–1930-х роках тут сформувався новий адміністративний район. На місці колишніх заболочених земель постали урядові установи, житлові будинки, школи, пошта та інші громадські споруди.
Будівлі проєктували архітектори, які працювали в Чехословаччині. Тому в Ужгороді з’явилися характерні для міжвоєнної європейської архітектури форми: строгі фасади, великі вікна, пласкі дахи, геометричні декоративні елементи.
У районі збереглися будівлі колишніх адміністративних установ, пошти та школи Масарика. Вулиці й площі цього кварталу досі нагадують про часи, коли Ужгород був адміністративним центром Підкарпатської Русі.
Для чеських мандрівників ці квартали мають особливе історичне значення. Вони впізнають в Ужгороді архітектурні риси, знайомі за міжвоєнною забудовою Праги та інших міст Чехії.
Чому Закарпаття перестало бути частиною Чехословаччини
Історія Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини тривала приблизно два десятиліття. Наприкінці 1930-х років кордони регіону знову змінилися.
Після Мюнхенської угоди 1938 року Чехословаччина почала втрачати території. У березні 1939 року край опинився під угорською окупацією.
Після Другої світової війни долю регіону визначили нові міжнародні домовленості. У червні 1945 року Чехословаччина підписала із Радянським Союзом договір про передачу Закарпатської України до складу СРСР. Згодом територію включили до Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Відтоді Закарпаття й чеські землі розвивалися у складі різних держав. Але в Ужгороді залишилися будівлі, школи та міські квартали, зведені в часи Першої Чехословацької республіки.
Чому Чехія досі святкує 28 жовтня
Чехословаччина пережила нацистську окупацію, відновлення після Другої світової війни та десятиліття комуністичного правління. Її остаточний мирний поділ на Чехію і Словаччину відбувся 1 січня 1993 року.
Однак 28 жовтня залишилося одним із головних символів чеської державності. Офіційна назва свята — День виникнення самостійної Чехословацької держави (Den vzniku samostatného československého státu). Воно закріплене в чеському законодавстві як державне свято.
Значення цієї дати змінювалося разом з історією країни. У 1939 році, коли чеські землі були окуповані нацистською Німеччиною, спроба відзначити річницю незалежності переросла в масові антинацистські виступи. Під час демонстрацій загинув Вацлав Седлачек, а студент Ян Оплетал дістав смертельне поранення. Про трагічні події 28 жовтня 1939 року в Празі ми вже розповідали окремо.
У 2026 році Чехія відзначає 108-му річницю проголошення Чехословаччини. Пам’ятні церемонії та державні заходи проходять у Празі й інших містах країни.
Для українців ця дата має і власний історичний вимір. Створена 1918 року Чехословаччина згодом стала державою, частиною якої було Закарпаття, а пам’ять про цей період збереглася в архітектурі сучасного Ужгорода.
