У Карлових Варах вулиці тягнуться вздовж річкової долини, а в Маріанських Лазнях історичні готелі стоять серед великих парків. Тут навіть прогулянкові алеї колись проєктували з певною метою: вони були частиною курортного життя. Саме ця незвичайна міська культура допомогла трьом чеським курортам отримати статус світової спадщини ЮНЕСКО.
24 липня 2021 року до Списку світової спадщини ЮНЕСКО внесли об’єкт «Великі курортні міста Європи» (The Great Spa Towns of Europe). Він об’єднує 11 міст у семи країнах. Чехію представляють Карлові Вари (Karlovy Vary), Маріанські Лазні (Mariánské Lázně) та Франтішкові Лазні (Františkovy Lázně).
У XVIII–XIX століттях такі міста стали місцями зустрічей європейської аристократії, письменників, музикантів і політиків. Відвідувачі приїздили на курси водолікування, але водночас ходили до театрів, слухали концерти, гуляли парками й спілкувалися. Навколо джерел поступово сформувався особливий спосіб життя, який вплинув навіть на планування вулиць.
Карлові Вари: курорт, що виріс уздовж гарячих джерел
Історичний центр Карлових Вар сформувався в долині річки Тепла. Гарячі мінеральні джерела визначили напрямок розвитку міста: вздовж води з’являлися курортні будинки, готелі, колонади та прогулянкові вулиці.
Однією з найвідоміших споруд стала Млинова колонада (Mlýnská kolonáda), завершена 1881 року за проєктом архітектора Йозефа Зітека (Josef Zítek). Ряди кам’яних колон утворюють довгий критий прохід, де відвідувачі могли гуляти й користуватися мінеральними джерелами, захищені від негоди.
Згодом курортне життя вийшло далеко за межі колонад. На схилах долини будували вілли, прокладали доріжки, облаштовували оглядові майданчики. Виникла ціла мережа маршрутів між джерелами, лісами та міськими кварталами.
У матеріалах об’єднання «Великі курортні міста Європи» Карлові Вари називають своєрідним відкритим салоном Європи. Курорт приймав королівські родини, державних діячів та митців. Місто було створене так, щоб відвідувачі могли і користуватися джерелами, і проводити час серед людей.
Побачити курортну долину з іншого ракурсу допомагає ліфт на Замкову гору в Карлових Варах, про який ми вже розповідали. З висоти особливо помітно, як історичні квартали вписані між лісистими схилами.
Маріанські Лазні: місто, яке вирішили побудувати всередині парку
Маріанські Лазні мають іншу історію. Їхній розвиток почався серед лісів і заболочених земель, де були відомі численні мінеральні джерела. Створенням курорту зацікавилися ченці монастиря Тепла, а важливу роль у його становленні відіграв абат Карел Кашпар Райтенбергер.
На початку XIX століття тут почало формуватися курортне місто з незвичайним для того часу плануванням. У центрі залишили великі зелені простори, а навколо них розмістили курортні будівлі, павільйони, готелі й вілли.
Тому Маріанські Лазні часто називають «курортом у парку». Їхні широкі алеї та сади задумували як частину щоденного життя відвідувачів. Прогулянки були передбачені самою організацією курортних процедур.
Символ міста — велика чавунна колонада з декоративними арками, скляними стінами та просторим критим проходом. Поряд розташовані історичні курортні будинки, джерела й відомий Співочий фонтан.
Місто поступово стало одним із престижних європейських курортів. Від 1870-х років сюди приїздили представники королівських родин, аристократи, науковці та діячі мистецтва. Відбувалися також важливі політичні зустрічі.
За описом спадщини Маріанських Лазень, історична цінність міста полягає в поєднанні центрального парку, архітектури XIX — початку XX століття, мінеральних джерел і лісових прогулянкових маршрутів. Значна частина курортних споруд досі використовується за первісним призначенням.
Франтішкові Лазні: місто, яке спланували майже як геометричний малюнок
Третій чеський учасник списку ЮНЕСКО — Франтішкові Лазні. Це ще один приклад того, наскільки ретельно в минулому продумували простір курортного міста.
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття його забудовували за регулярним планом із прямими вулицями та симетричним розташуванням будівель. Навколо курортного центру створили широкі паркові пояси.
У місті та навколишньому курортному ландшафті розташовані численні мінеральні джерела, з’єднані прогулянковими доріжками. Павільйони, алеї та парки утворили впорядкований ансамбль, який зберіг характер історичного курорту.
За що саме ЮНЕСКО визнала цінними чеські курорти
Під час оцінювання спадщини міжнародні експерти звертали увагу на архітектуру, планування міст та історичну культуру курортних подорожей.
Важливими були не лише окремі колонади чи старовинні готелі. Значення мало їхнє взаємне розташування: джерела, курортні будинки, театри, парки, прогулянкові маршрути й навколишні ліси утворювали єдиний простір.
У XVIII–XX століттях відпочинок на таких курортах підпорядковувався певному розпорядку. Відвідування джерел і ванн поєднували з прогулянками, фізичною активністю та громадським життям. Містобудування пристосовували до цих звичок.
Саме тому об’єкт світової спадщини охоплює історичні курортні ансамблі разом із пов’язаними з ними зеленими зонами та ландшафтами.
До спільного європейського об’єкта, крім трьох чеських міст, увійшли курорти Німеччини, Австрії, Бельгії, Франції, Італії та Великої Британії. Кожен із них має власну архітектуру й історію, але всі вони зберігають сліди епохи, коли подорож до мінеральних джерел була важливою частиною європейського культурного життя.
