Міжнародний захист — це не «запасна віза» на випадок, якщо людині не дадуть тимчасовий захист. У такій процедурі Чехія вже не дивиться лише на те, що заявник — громадянин України і в його країні триває війна. Головне питання інше: що конкретно може статися саме з цією людиною, якщо вона повернеться.
Це важливо розуміти зараз, коли в ЄС обговорюють нові умови тимчасового захисту для частини майбутніх заявників. Станом на 14 серпня 2026 року чинне рішення Ради ЄС продовжує тимчасовий захист до 4 березня 2027 року. Країни ЄС уже погодили його продовження до 2028 року та обмеження для частини нових заявників, пов’язане з військовими обов’язками, однак формальне ухвалення цього рішення ще триває.
Азил і додатковий захист — не одне й те саме
У Чехії міжнародний захист має дві основні форми. Це прямо випливає з чинного Закону Чехії № 325/1999 Sb. про притулок.
Азил регулює § 12 закону. Його можуть надати, якщо людина переслідується за реалізацію політичних прав і свобод або відповідає європейським критеріям статусу біженця. Серед можливих причин переслідування — політичні переконання, релігія, національність, належність до певної соціальної групи та інші передбачені законом підстави.
Додатковий захист передбачений § 13. Він потрібний для ситуацій, коли людина не відповідає умовам статусу біженця, але існують серйозні підстави вважати, що після повернення їй реально загрожуватиме тяжка шкода. За Регламентом ЄС 2024/1347 це, зокрема, смертна кара, катування чи нелюдське або принизливе поводження, а також серйозна індивідуальна загроза цивільній людині через невибіркове насильство під час збройного конфлікту.
Що саме доведеться доводити
Тут немає однієї чарівної довідки, після якої людині автоматично дадуть захист. Міністерство внутрішніх справ Чехії з’ясовує, чому заявник залишив свою країну, чого він боїться після повернення і чи відповідає його ситуація умовам для азилу або додаткового захисту.
Людина розповідає свою історію та подає доступні їй докази. Це можуть бути документи, рішення судів, матеріали кримінальних проваджень, медичні документи, листування, фотографії, відео, офіційні повідомлення або інші матеріали, які підтверджують її слова.
Водночас європейські правила не вимагають документального підтвердження буквально кожного твердження. Якщо людина справді намагалася підтвердити свою заяву, надала все, що мала, пояснила відсутність інших документів, а її розповідь є послідовною та правдоподібною, окремі обставини можуть оцінюватися і без додаткового документа.
Але загальна новина про порушення прав людини в країні ще не доводить особистий ризик конкретного заявника. Потрібно пояснити, як ця ситуація стосується саме його.
А якщо справа пов’язана з військовою службою
Саме небажання служити в армії або страх відповідальності за ухилення не означає автоматичного права на азил. Це принциповий момент.
Однак стаття 9 Регламенту ЄС 2024/1347 прямо передбачає, що переслідуванням за певних умов можуть бути непропорційне або дискримінаційне кримінальне переслідування чи покарання. Окремо згадується покарання за відмову від військової служби — але у вузькій ситуації, коли сама служба передбачала б участь у злочинах або діях, визначених регламентом як підстави для виключення зі статусу біженця.
Тому проста формула «я не хочу воювати» не працює. Інша річ — якщо заявник стверджує, що йому загрожує переслідування через політичні переконання, що влада приписує йому певну політичну позицію, що покарання буде дискримінаційним або непропорційним, чи що існує реальний ризик насильства або нелюдського поводження.
У такій справі відео силових затримань, рішення українських судів, офіційні матеріали про випадки насильства, повідомлення омбудсмана чи інші документи можуть використовуватися як частина доказової бази. Але самі по собі вони ще не означають, що конкретний заявник отримає міжнародний захист: Чехія повинна встановити його особистий ризик.
Окреме значення має і стаття 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Як це відбувається в Чехії
Заяву про міжнародний захист подають уже на території Чехії. Далі справу розглядає МВС, а одним із ключових етапів стає співбесіда, під час якої заявник детально пояснює причини свого страху та може подавати докази.
Тому міжнародний захист не варто сприймати як просту заміну тимчасового. Головне питання в такій справі звучить приблизно так: що саме загрожуватиме цій людині після повернення, чому цей ризик реальний і чи може держава походження ефективно її захистити.
Саме відповідь на ці питання — а не сам український паспорт, війна чи небажання проходити військову службу — визначатиме результат індивідуальної процедури.
