Керол Фейр у 83 роки завершила кар’єру стюардеси після 63,5 року роботи в авіації. Свій останній рейс вона виконала 26 жовтня з Лондона до американського міста Шарлотт. Там її зустріли родина, колеги та друзі, а літаку влаштували урочистий водяний салют. Особливо цікаво, що на початку кар’єри саме ця авіакомпанія відмовила жінці у працевлаштуванні.
Як повідомляє американське видання «Піпл» (People), Керол Фейр (Carol Fair) завершила останній робочий політ на рейсі №733 авіакомпанії «Американ Ейрлайнз» (American Airlines). На той момент вона була найдосвідченішою серед приблизно 30 тисяч бортпровідників компанії, які продовжували літати.
«Настав час. Я насолоджувалася кожною хвилиною», — так Фейр пояснила своє рішення піти на пенсію. Вона додала, що досягла першого місця за стажем серед працівників авіакомпанії й вище підніматися вже нікуди.
У 19 років її не взяли на роботу
Керол розпочала працювати в авіації ще у 1963 році. Їй тоді було лише 19 років. Спочатку вона намагалася влаштуватися до «Американ Ейрлайнз», але отримала відмову. Їй сказали, що вона не підходить компанії.
Зрештою молоду жінку взяла на роботу авіакомпанія «П’ємонт Ейрлайнз» (Piedmont Airlines), яка обслуговувала переважно американські регіональні маршрути.
Згодом авіаційний ринок США пережив масштабні злиття. «П’ємонт Ейрлайнз» увійшла до складу іншого перевізника, а той пізніше об’єднався з «Американ Ейрлайнз». Таким чином Керол усе-таки опинилася в компанії, яка колись її відхилила.
Причому з роками вона стала однією з найавторитетніших за стажем працівниць авіакомпанії.
Починала на маленьких літаках, а завершила кар’єру на міжнародних рейсах
Коли Фейр прийшла в авіацію, пасажирські перевезення виглядали зовсім інакше. На початку роботи вона обслуговувала невеликі літаки, зокрема «Дуглас Ді-Сі-3» (Douglas DC-3), які могли перевозити приблизно два десятки пасажирів.
Пізніше в її кар’єрі з’явилися великі реактивні авіалайнери, здатні виконувати трансатлантичні перельоти.
Один із найважливіших моментів стався в 1980-х роках, коли Керол працювала на першому рейсі своєї авіакомпанії з Шарлотта до Лондона. Перехід від невеликих літаків до широкофюзеляжних «Боїнгів» (Boeing) настільки її вразив, що перед історичним рейсом вона не могла заснути від хвилювання.
Саме тому останнім робочим польотом Керол обрала зворотний маршрут — із Лондона до Шарлотта. Він нагадав їй про важливий етап власної кар’єри.
Керол працювала тоді, коли стюардесам забороняли виходити заміж
За понад шість десятиліть Керол бачила, як змінювалися не лише літаки, а й правила роботи бортпровідників.
Коли вона починала, американські авіакомпанії встановлювали для стюардес вимоги, які сьогодні здаються незвичними. Працівниць могли змушувати регулярно зважуватися, забороняли одружуватися, а в деяких перевізників існувала верхня вікова межа для роботи — 32 роки.
Згодом ці обмеження скасували. Фейр стала свідком того, як професія поступово змінювалася, а бортпровідники здобували ширші трудові права.
Її внесок в історію авіації відзначили включенням до залів слави авіації Північної Кароліни та Теннессі. Історії її роботи присвячена також частина експозиції авіаційного музею Салленбергера в Шарлотті.
Останній рейс зустріли водяною аркою
26 жовтня, коли літак Керол приземлився в міжнародному аеропорту Шарлотт-Дуглас, на неї вже чекали колеги, друзі та члени родини.
Аеропорт організував водяний салют: два пожежні автомобілі спрямували потужні струмені води над літаком, утворивши арку. У цивільній авіації так нерідко відзначають останні польоти досвідчених пілотів, але для бортпровідників подібна церемонія проводиться значно рідше.
За словами Керол, найбільше їй подобалися міжнародні рейси. Вона вважала, що пасажири на таких маршрутах зазвичай поводяться спокійніше, ніж на внутрішніх американських перельотах.
Водночас робота бортпровідників не обмежується обслуговуванням пасажирів. Вони відповідають і за безпеку людей у салоні. Наприклад, раніше екіпаж чеського літака надавав допомогу пасажиру під час екстреної посадки в Барселоні.
Чим займатиметься на пенсії
Після завершення кар’єри Керол Фейр планує приділяти час волонтерству та благодійній діяльності, зокрема допомагати американським ветеранам.
Її останній рейс завершив професійний шлях, який розпочався ще у 1963 році. За цей час вона пройшла шлях від невеликих регіональних літаків до сучасних трансатлантичних рейсів і пропрацювала в авіації 63,5 року.
