Несподівана митна перевірка у поїзді восени 2010 року стала початком одного з найгучніших мистецьких скандалів у Європі. Німецькі митники звернули увагу на літнього пасажира — 78-річного мешканця Мюнхена Корнеліуса Гурлітта, який перевозив 9 тисяч євро готівкою. Хоча закон дозволяє переміщення суми до €10 000 без декларування, поведінка чоловіка та його пояснення про «продаж картини» викликали підозри.
Прокурори, отримавши рапорт митників, з’ясували, що Гурлітт не мав жодної офіційної роботи, страховки чи пенсії. Фактично він не фігурував у податкових реєстрах, але час від часу продавав картини через аукціони. Це підсилювало запитання: з чого жив пенсіонер?
У 2011 році слідчі отримали ордер на обшук його квартири в престижному районі Мюнхена. Те, що вони побачили всередині, стало сенсацією світового масштабу: понад 1300 робіт легендарних художників — Пікассо, Матісса, Сезанна, Дюрера, Мунка, Шагала та багатьох інших. Частина шедеврів лежала без рам, складена на саморобних стелажах і навіть притулена до банок із консервацією. Попередня оцінка колекції — близько €1,3 млрд.
Два роки влада тримала факт виявлення колекції в таємниці, але у 2013 році інформація просочилася в медіа, викликавши міжнародний резонанс. Почалася перевірка походження робіт, адже значна частина колекції могла бути вивезена з музеїв і приватних зібрань у часи Третього рейху.
Згодом стало відомо, що батько Корнеліуса — Хільдебранд Гурлітт — був відомим арт-дилером і колекціонером, який працював з модерністами та під час Другої світової війни займався продажем картин за кордон. Частину колекції він зберіг, переконавши союзників, що роботи нібито знищено під час бомбардувань.
Після розголосу спадкоємці власників конфіскованих у минулому картин вимагали оприлюднення списку полотен. У процесі перевірки було ідентифіковано роботи, що підлягали поверненню родинам. Сам Гурлітт перед смертю у 2014 році здав ще один тайник — у Зальцбурзі, де знайшли ще понад 250 експонатів.
Після його смерті колекцію він заповів Бернському художньому музею, однак той погодився прийняти лише ті роботи, чия історія походження не викликає сумнівів. Оскарження заповіту з боку родичів суд відхилив.
Історія Гурлітта стала одним із найгучніших нагадувань про масштаб втраченої під час війни культурної спадщини та проблеми з прозорістю ринку мистецтва — та показала, як випадкова перевірка може відкрити двері до минулого, захованого десятиліттями.
