Від старого промислового складу залишилися лише три зовнішні стіни та колишні обриси будівлі. Решту довелося перебудувати. Тепер усередині — двоповерховий сімейний дім із дубовою кухнею, величезною вітальнею та круглим вікном зі спальні на другому поверсі. І навіть гараж тут незвичайний: через скляну перегородку з дивана можна милуватися мотоциклом.
Будинок розташований у містечку Клобоуки-у-Брна (Klobouky u Brna) в Південноморавському краї Чехії. Проєкт під назвою «Лофтхаус» (Lofthaus) реалізували у 2024–2025 роках.
Інтер’єр створили архітекторки Катержина Горих (Kateřina Horych) і Луціє Стржеданська (Lucie Streďanská) зі студії «Ательєр» (Atel!er) у співпраці з Кларою Ковачіковою (Klára Kováčiková). Їхнє завдання було незвичайним: пристосувати суворий промисловий простір до життя родини, зберігши його впізнаваний характер.
Від колишньої споруди залишили три стіни
Спочатку на цьому місці був склад. Звичайна промислова будівля, призначена для зберігання товарів, а не для проживання людей. Власники вирішили перетворити її на власний дім.
За описом проєкту, який архітекторки подали на конкурс «Інтер’єр року» (Interiér roku), реконструкція виявилася масштабною. Від початкової споруди збереглися три зовнішні стіни та її план у межах колишньої забудови. Висота будинку після перебудови збільшилася приблизно на півтора метра.
Архітекторки долучилися до роботи вже після завершення основного будівельного етапу. Тому їхнім головним завданням стало оформлення внутрішнього простору.
Індустріальне минуле вирішили не маскувати. У приміщеннях залишили відкриті бетонні поверхні, сталеві елементи та виразні чорні деталі. Старі металеві конструкції даху відреставрували й використали як частину нового інтер’єру.
Вітальня заввишки у два поверхи
Найпомітніша частина будинку — спільний житловий простір на першому поверсі. Стеля тут піднімається аж до покрівельних конструкцій, а світло потрапляє всередину через вікна на двох рівнях.
Бетонні стіни залишили відкритими. Поруч із ними — дубова підлога, світлі меблі та текстиль. Чорні елементи повторюються на сходах, кухонному острові, каміні та дверних ручках.
Та головний задум прихований у кухні.
Архітекторки зробили її у вигляді великого вбудованого дубового блоку. Зовні це виглядає як суцільна дерев’яна конструкція, але всередині розмістили кілька функціональних зон. Там заховані вхідна ніша, гардероб, туалет і допоміжні приміщення, пов’язані з входом із гаража.
Завдяки такому рішенню господарські приміщення не розбивають великий житловий простір на дрібні частини.
У центрі кухні стоїть острів із чорною гранітною стільницею. Його геометричні лінії перегукуються з похилими поверхнями стелі та металевими конструкціями під дахом.
Із дивана можна дивитися на мотоцикл у гаражі
Одна з найнезвичніших деталей будинку — гараж, який архітекторки також включили до загальної концепції інтер’єру.
Його відокремили від житлової частини великою скляною перегородкою. Завдяки цьому мотоцикл, який стоїть усередині, видно з передпокою і навіть із дивана у вітальні.
Гараж тут став частиною візуального оформлення дому. Водночас він зберігає своє звичайне функціональне призначення.
У вітальні поставили модульний диван, на якому можна сидіти в різних напрямках: дивитися на камін, у бік саду або на телевізор.
Кругле вікно зі спальні виходить просто у вітальню
На другому поверсі облаштували приватні кімнати родини.
Над дерев’яним кухонним блоком розташована головна спальня. У її стіні зробили кругле внутрішнє вікно, через яке можна дивитися вниз, на простору вітальню.
Спальня, гардероб і ванна кімната з’єднані розсувними дверима. Частину меблів приховали за дерев’яним облицюванням, тому навіть при складному плануванні простір залишається цілісним.
Дитяча зона складається зі спальні та окремої ігрової кімнати. Їх спроєктували так, щоб у майбутньому можна було облаштувати дві самостійні дитячі кімнати.
Архітекторки використали нейтральні матеріали, додали гімнастичні драбини та настінні панелі, на яких можна малювати маркерами й закріплювати магніти. Меблі доповнили вбудованим освітленням.
Найскладнішим виявився звук
Простора вітальня з високою стелею має одну особливість: бетон і великі відкриті поверхні сильно відбивають звук. Те, що добре виглядає на фотографіях, у повсякденному житті може створювати відлуння.
Саме акустику архітекторки назвали одним із головних викликів цього проєкту.
Для пом’якшення звуку вони використали штори, килими, тканинні абажури та спеціальні акустичні панелі чеського бренду «Лаппа» (Lappa).
Так промислові матеріали вдалося поєднати з елементами, необхідними для звичайного сімейного побуту. Текстиль поглинає частину звукових відбиттів, а дубові поверхні змінюють суворий характер бетонного простору.
Чому перетворити старий склад на житло складніше, ніж зробити ремонт
Промислові споруди спочатку проєктують для інших потреб. Тому під час їхнього переобладнання потрібно враховувати стан конструкцій, природне освітлення, утеплення, вентиляцію та вимоги пожежної безпеки.
У Чехії має значення і юридичне призначення будівлі. Склад або виробниче приміщення не можна автоматично використовувати як житловий будинок лише після внутрішнього ремонту.
За правилами чеського Порталу державних послуг, процедура залежить від характеру майбутніх робіт. Якщо зміна призначення не потребує будівельних втручань, для яких необхідний дозвіл, власник подає заяву про зміну способу використання будівлі.
Коли перебудова передбачає серйозні конструктивні зміни, власник має пройти процедуру погодження будівельних робіт. Для житлових об’єктів застосовуються також правила їхнього введення в експлуатацію.
Саме тому ціна старого промислового приміщення — лише частина майбутніх витрат. Потрібно оцінити стан будівлі та обсяг змін, без яких там не можна буде комфортно жити.
Питання вартості особливо актуальне на тлі подорожчання старих сімейних будинків у Чехії. За даними ринку, наприкінці 2025 року такі об’єкти коштували в середньому на 10% більше, ніж роком раніше.
Старий склад із новим життям
Проєкт «Лофтхаус» створили у 2024 році, а реалізували протягом 2024–2025 років. Він увійшов до конкурсу «Інтер’єр року» в категорії реконструйованих приватних інтер’єрів.
Його авторки — Катержина Горих і Луціє Стржеданська зі студії «Ательєр». У роботі також брала участь Клара Ковачікова. Генеральним підрядником була компанія «Мор Енерджі» (more energie), а завершений інтер’єр сфотографував Томаш Славік (Tomáš Slavík).
Головною особливістю цього будинку залишилося поєднання старих конструкцій із новим плануванням. Колишні промислові стіни тепер оточують сімейну вітальню, кухню та дитячі кімнати, а металеві елементи даху залишилися відкритими над житловим простором.
