Китайське державне телебачення продемонструвало, як може виглядати майбутнє військових технологій у космосі. В ефірі було показано проєкт гігантського літального апарата, який нібито здатний запускати безпілотні реактивні винищувачі, що можуть відстрілювати ракети з краю земної атмосфери. Західні експерти, однак, описують цю «суперзброю» як високотехнологічне шоу з чітким політичним посилом.
Концептуальне відео футуристичного космічного літака Luan-niao опублікував, за даними видання The Telegraph, китайський військовий телеканал CCTV-7. На кадрах апарат має форму гігантського трикутника довжиною 242 метри та шириною 684 метри. Його злітна маса, за задумом, мала б становити близько 120 тисяч тонн.


Для порівняння: найбільший авіаносець, який нині перебуває в експлуатації — американський Gerald R. Ford — має довжину 337 метрів, ширину 78 метрів і важить разом із паливом, екіпажем та обладнанням приблизно 100 тисяч тонн.
За інформацією державних медіа, літак Luan-niao міг би бути введений в експлуатацію через 20–30 років. Він має бути спроєктований так, щоб нести до 88 безпілотних винищувачів Süan Nu — сучасних стелс-літаків, здатних запускати гіперзвукові ракети та вражати цілі як в атмосфері, так і на навколоземній орбіті.
«Китай уже давно є другим гравцем у космосі — після США, але значно випереджає Європу. Пекін інвестував у космічні програми величезні кошти. Космос відіграє для керівництва країни престижну роль і є надзвичайно важливим з погляду військових можливостей», — заявила в ефірі Deutsche Welle аналітикиня Юліана Зюсс з Німецького інституту міжнародних і безпекових питань.
Втім, за словами західних фахівців, Luan-niao є радше інструментом пропаганди для внутрішньої та зовнішньої аудиторії, ніж реалістичним технологічним проєктом.
«Технології, необхідні для того, щоб такий літак міг утримуватися на межі земної атмосфери та запускати ракети у бік поверхні Землі, наразі просто не існують», — зазначив експерт Пітер Лейтон з австралійського Griffith Asia Institute. За його словами, для цього знадобилися б колосальні обсяги пального та абсолютно новий тип силової установки, який ще не був розроблений.
Одним із можливих варіантів реалізації подібної ідеї, за словами Лейтона, могло б бути виведення Luan-niao на орбіту, подібно до супутника. Однак у такому разі літальний апарат був би надзвичайно вразливим до космічного сміття, яке у разі зіткнення могло б його серйозно пошкодити.
«Китай використовує подібні концепції, щоб надихати власне населення та демонструвати, що перебуває на передовій технологічних інновацій», — додав експерт.
Послання Сполученим Штатам
На думку Лейтона, популяризація футуристичних космічних кораблів є частиною ширших зусиль Китаю показати сусіднім країнам, що він є провідною військовою державою. «Для зовнішньої аудиторії це створює враження, що Китай працює над технологіями, про які регіон може лише мріяти. Це буквально виглядає як зі Star Wars», — зазначив він.
Юліана Зюсс також вважає, що презентація Luan-niao може бути відповіддю на американські плани створення космічного протиракетного щита під назвою „Золота купол“, який також вважається надзвичайно амбітним і дорогим проєктом.
Німецький дипломат і космічний аналітик Генріх Крефт назвав Luan-niao елементом психологічної війни. Водночас він наголосив, що Китай працює «над усіма можливими майбутніми проєктами та системами озброєнь». За його словами, у сфері лазерних технологій Пекін, імовірно, випереджає всіх інших.
Проєкт Luan-niao є частиною програми „Південні небесні ворота“, яку Китай розпочав у 2017 році. Ініціатива включає низку амбітних планів щодо розширення авіаційних і космічних можливостей країни.
До них належить і винищувач шостого покоління Paj-ti, який має бути здатний діяти поблизу космічного простору. Модель цього літака китайська армія вже демонструвала на міжнародній авіаційно-космічній виставці у 2024 році.
У 2024 році Китай також успішно запустив роботизований космічний апарат Чан’е-6, який досяг зворотного боку Місяця та повернувся на Землю із зразками місячного ґрунту. Наступна місія — Чан’е-7, метою якої є пошук води на поверхні Місяця, запланована на серпень.



