26 квітня — день, що глибоко вріс у нашу історію і пам’ять. День, коли радіація вийшла за межі контрольованого і торкнулася кожної клітини природи та кожного людського життя в її досяжності. Аварія на Чорнобильській АЕС — це не лише цифри й радіаційні зони. Це — люди. Їхні голоси. Їхні тіла, вражені невидимою силою. Їхні очі, які бачили більше, ніж можна було витримати.
«Ми не знали, що нам брехали» — спогади мешканців
Віра Павлівна, колишня мешканка села Поліське, яке після аварії визнали непридатним для життя:
«В той день була тиша, сонце, як завжди. І тільки через кілька днів стало ясно, що щось трапилось. Люди кашляли, у дітей піднялась температура. Нам казали, що це звичайна застуда. А потім — евакуація. Нам не дозволили взяти навіть свій одяг. Ми поїхали, думаючи, що на кілька днів. І більше не повернулись…»
Микола Степанович, ліквідатор, сержант внутрішніх військ:
«Я чергував тоді у Житомирі, коли прийшов наказ їхати в зону. Нас не питали. Ми розбирали уламки графіту голими руками, бо рукавиці плавились. Один товариш з нашої групи прожив після того пів року. Ми не знали, що нам робити. Ми просто слухались. Просто виживали.»
Тетяна, тоді — школярка з Коростеня:
«Ми пішли на демонстрацію 1 травня. Діти, квіти, лінійка. Нам казали, що все під контролем. А моя мама потім хворіла три роки. Усі мовчали. Тільки шепотілися на кухнях. Радіо з Києва мовчало. І лише коли почали вивозити людей з півночі — ми зрозуміли, що це щось страшне.»
Коли правда пізніше за отруту
Радянська влада зволікала з офіційним повідомленням про трагедію. Телебачення мовчало. Газети писали про весняні посіви. Лише 28 квітня, після того як радіоактивна хмара дісталася Швеції, світ дізнався: у Чорнобилі сталася катастрофа.
У перші дні до місця аварії направили тисячі пожежників, військових, медиків — без жодної підготовки. Більшість з них не мали уявлення, з чим стикаються. Вони стали першими жертвами — і першими героями.
Наслідки, які не зникли з часом
- Вплив на здоров’я: За даними ВООЗ, аварія стала причиною десятків тисяч випадків раку щитовидної залози, особливо серед дітей. Радіаційні хвороби й досі турбують ліквідаторів.
- Екологічні втрати: Сотні тисяч гектарів лісів, сільськогосподарських угідь визнано небезпечними. Частина північної Житомирщини (Овруцький, Народицький райони) досі перебуває під радіаційним контролем.
- Соціальний вплив: Близько 350 тисяч людей були примусово переселені. Багато з них не змогли повернутись до нормального життя. У багатьох — порушене психічне здоров’я, депресія, відчуття втрати дому.
Пам’ять — це захист від повторення
Чорнобиль — це не лише зона, це не лише бетонний саркофаг і покинуті міста. Це урок. Пекуче нагадування, чим може обернутися байдужість до безпеки, нехтування наукою та замовчування правди. І саме тому 26 квітня — не день минулого. Це день теперішнього, який закликає пам’ятати.