Хоча Чехія виробляє електроенергію за низькою собівартістю, її громадяни платять одні з найвищих тарифів у Європі. Причини — у специфіці ринкових механізмів, обмеженому втручанні держави та моделі ціноутворення, яка не завжди працює на користь споживача.
Високі тарифи попри дешеву генерацію
За даними Індексу цін на електроенергію для домогосподарств, у квітні 2025 року Прага опинилась на 6-му місці серед європейських столиць за рівнем вартості електроенергії. Середній чеський споживач платить близько 3933 крон за мегават-годину (МВт⋅год), а щомісячна сума у платіжці для типової родини — приблизно 2550 крон.
Втім, з урахуванням купівельної спроможності, чехи витрачають на електроенергію більше, ніж будь-хто в ЄС. І це при тому, що в Центральній та Східній Європі ціни зазвичай нижчі.
У чому ж парадокс?
Собівартість виробництва електроенергії в Чехії — справді низька. Наприклад, електроенергія з вугілля обходиться в 0,75 крони за кіловат-годину. Проте це — лише виробнича ціна. До рахунку додаються витрати на транспортування, податки, платежі на підтримку системи, а також прибуток постачальників.
Ціни також залежать від моделі європейського енергоринку, де ціна формується на біржі в Лейпцигу і визначається найдорожчим джерелом, потрібним для покриття попиту — зазвичай це газ або вугілля в пікові години. Усі учасники ринку, навіть дешеві виробники, отримують оплату за найвищою ринковою ціною, що провокує загальне зростання тарифів.
Обмежені важелі держави
Найбільший виробник і постачальник електроенергії в Чехії — компанія ČEZ, у якій держава володіє близько 70% акцій. Але навіть за такої частки уряд не може змусити компанію продавати енергію за нижчими цінами, адже це порушило б права міноритарних акціонерів.
Навіть якщо компанія повністю перейде у власність держави, продаж електроенергії населенню за 0,50 крони за кіловат-годину (що іноді пропонують політики) не покриватиме витрат на зарплати, ремонти й модернізацію інфраструктури.
До 2024 року домогосподарства не платили надбавку на підтримку “зеленої” енергетики (близько 600 крон за МВт⋅год), але цю пільгу скасували через дефіцит бюджету.
Для порівняння, Німеччина, Польща та Угорщина активно використовують державне регулювання: субсидії, обмеження тарифів. Чехія ж тримається ліберальної моделі ринку, і це — одна з причин високих цін.
Що може змінити ситуацію?
Експерти вважають, що повернення державної підтримки могло б полегшити ситуацію. Наприклад, директор енергетичної компанії ENA Їржі Ґавор запропонував фінансувати надбавку на відновлювану енергетику з держбюджету.
Певне полегшення вже прогнозують: постачальник E.ON анонсував зниження тарифу до 3503 крон за МВт⋅год у 2025 році, а у 2026-му — до 3318 крон.
Деякі споживачі користуються тарифами з подвійною ставкою — менше платять у нічні години. Але загальна ситуація залишається складною: чехи змушені платити значно більше за електроенергію, ніж це диктує її реальна собівартість.
