Чотири м’які контактні лінзи. Саме стільки вдалося виготовити чеському хіміку Отто Віхтерле на Різдво 1961 року за допомогою апарата, зібраного вдома з дитячого конструктора. Його приводило в рух велосипедне динамо. А вже за кілька місяців винахідник разом із дружиною Ліндою виготовив тисячі лінз, започаткувавши новий спосіб їх виробництва.
Ця історія стала однією з найвідоміших у чеській науці. Про домашні досліди подружжя розповідає Академія наук Чехії в біографічному матеріалі про Лінду Віхтерлову. У 2017 році, коли дружині винахідника виповнилося сто років, науковці нагадали про її участь у створенні одного з найуспішніших чехословацьких винаходів.
Сам Отто Віхтерле (Otto Wichterle) народився 1913 року в місті Простейов. Він був хіміком, досліджував полімери та ще до появи знаменитого апарата зробив вагомий внесок у створення чеського синтетичного волокна силон.
Проте найбільшу світову славу йому принесла розробка м’яких контактних лінз. Вирішальний експеримент відбувся не на сучасному заводі, а в празькому помешканні родини.
Навіщо вченому знадобився дитячий конструктор
У середині XX століття контактні лінзи вже існували. Але вони були жорсткими, часто незручними та не підходили для тривалого носіння. Віхтерле шукав матеріал, який залишався б прозорим, добре переносився оком і водночас зберігав потрібну форму.
Разом із хіміком Драгославом Лімом (Drahoslav Lím) він працював над гідрогелем — полімерним матеріалом, здатним поглинати воду. З нього можна було виготовляти м’які лінзи.
Ще 1957 року вченому вдалося отримати перші експериментальні зразки. Та виникла проблема: лінзи мали неідеальні краї, а їхнє виготовлення було складним і дорогим. Потрібно було знайти спосіб, який дозволив би робити багато однакових виробів.
Віхтерле запропонував використовувати обертання. Якщо рідкий матеріал помістити у форму, яка швидко крутиться, він розподіляється під дією відцентрової сили. Так можна отримати потрібну кривизну майбутньої лінзи без складної механічної обробки її країв.
Для перевірки ідеї вчений узяв металевий дитячий конструктор «Меркур» (Merkur), що належав його синам. Із перфорованих деталей зібрав основу невеликої машини, додав скляні форми й трубки, а для приводу використав динамо від велосипеда.
Винахід отримав жартівливу назву «лінзомат» (čočkostroj). Попри незвичне походження деталей, апарат виконував цілком серйозну наукову роботу.
Чотири лінзи на Різдво 1961 року
Перший успіх прийшов 24 грудня 1961 року. На саморобному апараті Віхтерле вдалося відлити чотири м’які лінзи з рівними краями.
Це стало вирішенням проблеми, над якою дослідник працював роками. Матеріал для лінз уже існував, але тепер з’явився спосіб надавати йому потрібної форми значно простіше.
Перші лінзи перевіряли також в офтальмологічній клініці Праги. А 27 грудня, лише через три дні після різдвяного досліду, Віхтерле подав патентну заявку на новий спосіб виготовлення контактних лінз.
Учений продовжив удосконалювати конструкцію. Збільшив кількість форм, які могли працювати одночасно, і згодом замінив велосипедне динамо потужнішим двигуном від грамофона.
Невелика домашня машина поступово перетворювалася на пристрій, здатний виготовляти вже не по кілька лінз за один цикл, а значно більше.
Лінда Віхтерлова: дружина, яка допомогла виготовити перші тисячі лінз
Лінда Віхтерлова (Linda Wichterlová) була дипломованою стоматологинею. Вони з Отто одружилися 1938 року, а згодом разом пережили війну, переїзд до Праги та непрості роки комуністичної Чехословаччини.
Під час роботи над контактними лінзами Лінда стала безпосередньою учасницею домашнього виробництва. Удвох вони виготовляли й перевіряли численні зразки, поступово вдосконалюючи технологію.
За даними Академії наук Чехії, разом подружжя виготовило приблизно чотири тисячі контактних лінз у домашніх умовах. Це вже була серія виробів, яка показала, що новий метод можна використовувати для значно ширшого виробництва.
Син винахідника Каміл Віхтерле згодом пояснював Чеському раді, що батько взявся до роботи саме на Різдво через свою нетерплячість: коли в нього виникала нова ідея, він прагнув одразу її перевірити.
Ця риса проявлялася і в побуті. В інтерв’ю Лінда згадувала, що чоловік нерідко розбирав домашні речі для дослідів. Він міг використати частини грамофона, велосипедне динамо або інші предмети, які знаходив під рукою.
Винахід прославився у світі, але гроші отримали інші
Технологія Віхтерле зацікавила закордонні компанії. М’які лінзи можна було виготовляти серійно, а їхнє використання було зручнішим, ніж попередніх жорстких моделей.
Проте патентами та міжнародними ліцензіями розпоряджалася чехословацька держава. За інформацією Карлового університету, сам винахідник отримав лише 330 доларів винагороди за продаж патенту американській компанії.
Політичні обставини теж позначилися на його кар’єрі. Після підтримки демократичних змін 1968 року та підписання маніфесту «Дві тисячі слів» Віхтерле усунули від керівництва Інститутом макромолекулярної хімії, який він очолював.
Попри це він продовжував наукову роботу. Після Оксамитової революції 1989 року вченого реабілітували, а 1990-го обрали головою Чехословацької академії наук.
Віхтерле помер 18 серпня 1998 року. Його ім’я нині носить наукова премія Академії наук Чехії, яку присуджують молодим дослідникам.
Де сьогодні можна побачити легендарний «лінзомат»
Історію винаходу зберігає Національний технічний музей у Празі. У його експозиції контактних лінз представлені один із перших апаратів Віхтерле 1961 року, інші прилади для виготовлення лінз і робоча модель машини з деталей конструктора «Меркур».
Як повідомляло Міністерство культури Чехії, музейну експозицію, присвячену цій історії, відкрили у 2017 році.
Серед експонатів є і маленька пляшечка з частиною першого мільйона виготовлених контактних лінз. Поруч — обладнання, з якого починалася технологія, що згодом поширилася по всьому світу.
