Африка справді повільно розтягується вздовж Східно-Африканського рифту, і в далекому майбутньому східна частина континенту може відокремитися від решти суші. Між ними тоді здатен сформуватися новий океанічний басейн.
Це не сценарій найближчих століть і навіть тисячоліть. У дослідженні, опублікованому в журналі Geodesy and Cartography, геодезист Атинч Пирти оцінює часовий масштаб такого процесу приблизно у 5–10 мільйонів років.
У роботі проаналізовано дані GNSS із 12 геодезичних станцій в Африці. Вони показують, що окремі частини земної кори рухаються одна відносно одної, а за роки спостережень на деяких станціях накопичилися горизонтальні зміщення у десятки сантиметрів.
Що саме розходиться в Африці
У цьому регіоні взаємодіють кілька великих блоків земної кори. Сомалійська плита поступово віддаляється від більшої Нубійської частини Африканської плити, а на півночі від Африки продовжує відходити Аравійська плита.
Межею цього процесу є Східно-Африканська рифтова система — гігантська зона розломів, яка простягається на тисячі кілометрів. Вона не виникла у 2005 році: її формування почалося мільйони років тому.
Саме у 2005 році в районі Афар в Ефіопії сталася особливо помітна подія: протягом короткого часу відкрилася тріщина завдовжки близько 60 кілометрів. Вона стала одним із найбільш наочних сучасних проявів того, що кора в цьому регіоні розтягується.
Причому тут озеро Туркана
Район озера Туркана на півночі Кенії лежить у межах Східно-Африканського рифту й давно привертає увагу геологів. Окремий науковий огляд 2025 року описує западину Туркана як один із найдавніше активних і найскладніших секторів цієї рифтової системи.
Тобто йдеться не про одну величезну тріщину, яка раптом «розрізає Африку», а про повільну деформацію великої території — розломи, вулканізм, землетруси та поступове розтягування земної кори.
Як виглядатиме Африка через мільйони років
Якщо нинішній процес триватиме, морська вода з району Червоного моря та Аденської затоки з часом може проникнути в зону рифту. Східна частина Африки тоді перетвориться на окремий масив суші, а між ним і рештою континенту сформується океанічний басейн.
У такому геологічному сценарії частини територій Ефіопії, Кенії та Танзанії опиняться по різні боки нового моря. Деякі сучасні держави, що не мають виходу до океану, теоретично можуть отримати узбережжя.
Але людство не побачить цього процесу як швидкого «розколу континенту». У масштабі одного життя або навіть усієї писемної історії зміни майже непомітні. Геологи бачать їх завдяки супутниковій геодезії, вимірюванням GNSS, сейсмічним даним та спостереженням за розломами.
І популярний вислів про «шостий океан» варто сприймати саме як образне позначення майбутнього океанічного басейну, а не як уже сформований або офіційно названий новий океан.
