У статистиці українців у Європі з’явився цікавий розрив. За один місяць у Польщі кількість людей з України під тимчасовим захистом скоротилася на 6 335 осіб. У Чехії в цей самий час вона, навпаки, збільшилася на 3 835.
Ще більше людей додалося в Італії — 4 115, а в Німеччині — 2 960. Загалом же по Євросоюзу кількість людей з України під тимчасовим захистом не скорочується, а продовжує зростати.
То що відбувається з Польщею? Українці справді почали звідти виїжджати? Якщо так — куди? І чи може частина людей, які «зникли» зі статистики біженців, насправді продовжувати жити у Польщі?
Чехія Онлайн порівняла дані Eurostat із новим звітом польського Управління у справах іноземців. І картина виявилася значно цікавішою, ніж просте «6 тисяч українців залишили Польщу».
У Польщі мінус 6 335, у Чехії плюс 3 835
За даними Eurostat, на 30 червня 2026 року тимчасовий захист у Польщі мали 961 170 людей, які виїхали з України.
Це на 6 335 осіб, або на 0,7%, менше, ніж наприкінці травня.
Польща стала єдиною великою країною ЄС, де за місяць відбулося помітне скорочення. Незначний мінус Eurostat зафіксував ще тільки у Бельгії та Ірландії.
А найбільше людей додалося:
- в Італії — +4 115;
- у Чехії — +3 835;
- у Німеччині — +2 960.
У Чехії на кінець червня тимчасовий захист мали вже 390 810 людей. Країна водночас залишається першою в ЄС за їхньою кількістю відносно населення — 35,8 отримувача захисту на кожну тисячу жителів.
Але частина українців могла взагалі не залишати Польщу
Ось тут починається найцікавіше.
Зменшення кількості людей із тимчасовим захистом не обов’язково означає, що всі вони сіли у потяг і виїхали з Польщі.
Новий звіт польського Управління у справах іноземців станом на 1 липня 2026 року показує, що українська міграція в Польщі поступово змінюється. Люди переходять від надзвичайного статусу біженця до звичайних способів легалізації довгострокового життя в країні.
На 1 липня близько 959 тисяч українців залишалися на тимчасовому захисті, але вже майже 471 тисяча мали дозвіл на тимчасове проживання.
Саме польське відомство пише, що ця категорія постійно зростає і «поглинає» частину людей, які переходять із тимчасового захисту на звичайний дозвіл на проживання.
Українці дедалі частіше залишаються в Польщі вже не як біженці
Ця тенденція добре видно за заявами на проживання.
Лише за перше півріччя 2026 року українці подали у Польщі майже 193 тисячі заяв на тимчасове проживання. І приблизно 149 тисяч із них — через роботу.
Тобто робота становить близько 77,5% усіх таких заяв. Ще одна велика причина залишитися — сім’я.
Польське Управління у справах іноземців прямо описує це як перехід від моделі «людина, яка втекла від війни» до моделі людини, яка працює, має сім’ю і легалізує довгострокове життя у Польщі.
З 4 травня 2026 року додався ще один шлях — спеціальна трирічна карта CUKR, яка дозволяє частині власників PESEL UKR перейти з тимчасового захисту на дозвіл на проживання.
Тому парадоксально, але зменшення числа «українців під тимчасовим захистом» може частково означати не відтік українців із Польщі, а навпаки — їхнє більш постійне закріплення в країні.
Частина все-таки їде далі по Європі
Інший сценарій — реальний переїзд до іншої держави ЄС.
Людина не може одночасно користуватися повним тимчасовим захистом одразу у двох країнах. Єврокомісія пояснює: якщо людина переїжджає і реєструє тимчасовий захист в іншій державі, права у попередній країні мають припинитися.
І тут червнева статистика справді виглядає цікаво. Польща втрачає 6,3 тисячі отримувачів захисту, а одночасно Чехія, Італія та Німеччина показують найбільший приріст.
Це не означає, що саме польські 6 335 людей переїхали до цих трьох країн — Eurostat не простежує маршрут кожної конкретної людини.
Але вторинна міграція всередині ЄС реально існує. Люди після кількох років війни вже рідше обирають країну лише за принципом «куди було найближче втекти». Дедалі більше значення можуть мати робота, житло, родичі, друзі, школа дітей, мова та можливість залишитися надовго.
Чехія може отримувати частину такого руху
Чехія на цьому тлі виглядає особливо цікаво. У червні вона отримала другий за величиною абсолютний приріст людей під тимчасовим захистом у ЄС — після Італії.
При цьому Чехія вже має дуже велику українську громаду. Майже 391 тисяча людей під захистом означає, що для новоприбулих тут уже є сформовані сімейні, дружні та робочі зв’язки.
Тому частина вторинної міграції з інших країн Центральної Європи до Чехії цілком можлива. Але поки немає даних, які дозволяли б сказати, скільки саме людей приїхали сюди конкретно з Польщі.
Ще один напрям — повернення в Україну
Частина людей справді повертається з Польщі в Україну — тимчасово або надовше.
І це теж може відображатися у польській статистиці. За польськими правилами людина може втратити статус PESEL UKR, якщо перебуває за межами Польщі понад 30 днів. Польський урядовий портал прямо пояснює, що після втрати UKR статус PESEL автоматично змінюється.
Більше того, у своєму липневому звіті Управління у справах іноземців саме називає серед причин невеликого загального скорочення української міграційної статистики повернення в Україну та переїзд до інших держав ЄС.
Отже, частина людей із польського «мінуса» справді може фізично виїжджати з країни.
І ще частина просто зникає зі статистики через реєстри
Є й менш драматичне пояснення.
Сам Eurostat попереджає, що держави ЄС по-різному знімають людей з обліку тимчасового захисту. Якщо країна робить це не постійно, а великими масивами, в окремі місяці може виникати помітний статистичний мінус.
Тобто серед цих 6 335 можуть одночасно бути люди, які:
- перейшли в Польщі на інший тип проживання;
- переїхали до Чехії, Німеччини, Італії чи іншої держави;
- повернулися в Україну;
- втратили PESEL UKR через тривалу відсутність;
- були зняті з реєстру внаслідок адміністративного оновлення даних.
І саме тому одна цифра Eurostat не дозволяє сказати, що 6 335 українців фізично «втекли з Польщі».
А що з нападами на українців і погіршенням відносин
Цей фактор теж не варто повністю відкидати — але його треба відділити від статистики.
У Польщі справді помітно загострилася атмосфера навколо українців. У першій половині 2026 року польська поліція отримала 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців — приблизно на 30% більше, ніж роком раніше. Після серії нападів прем’єр-міністр Дональд Туск наприкінці липня публічно закликав припинити ксенофобське насильство.
Одночасно польсько-українські відносини переживають складний період через історичні та політичні суперечки.
Для конкретної сім’ї відчуття безпеки, ставлення оточення та політичний клімат цілком можуть впливати на рішення — залишатися чи шукати іншу країну.
Але пов’язати саме червневі мінус 6 335 із нападами неможливо: ні Eurostat, ні польська влада такого причинного зв’язку не встановлюють. Крім того, частина найбільш резонансних нападів, про які багато говорили в Польщі, сталася вже у липні — після періоду, який охоплює червнева статистика.
Польща при цьому зовсім не спорожніла
І це ще одна важлива деталь.
Станом на 1 липня 2026 року в Польщі мали чинні документи на проживання близько 1,55 млн громадян України. Це значно більше, ніж число людей лише з PESEL UKR.
Тимчасовий захист мали близько 959 тисяч, тимчасовий дозвіл на проживання — близько 471 тисячі, постійне проживання — 59 тисяч, статус довгострокового резидента ЄС — понад 53 тисячі.
Тобто Польща не перестає бути одним із головних центрів української міграції в Європі. Змінюється радше структура цієї міграції: усе більше людей переходять від тимчасового статусу воєнного часу до звичайного довгострокового життя.
Що насправді показує польський мінус
Поки що це більше схоже не на масову втечу українців із Польщі, а на одночасний рух у кількох напрямках.
Одні залишаються у Польщі, але змінюють статус. Інші їдуть далі по Європі. Хтось повертається в Україну. А частина просто зникає з реєстру після адміністративного оновлення.
На цьому тлі особливо цікаво виглядає Чехія: поки польський показник тимчасового захисту скорочується, чеський продовжує зростати.
Якщо така різниця повториться ще кілька місяців поспіль, тоді вже можна буде говорити не про випадкове місячне коливання, а про можливу зміну міграційного маршруту українців усередині Європи.
