У суботу в районі Нєштеміце міста Усті-над-Лабем відбулася контрольована підривка 125-метрового заводського димаря, який був домінантою промислової зони Tonaso. Проте після підриву димар впав не на центр спеціально побудованого земляного валу, а трохи вбік — на край насипу. Через це частина уламків потрапила на невикористовувану залізничну колію, повідомляє портал novinky.cz.
За словами керівника вибухових робіт Петра Мікули, відхилення могло статися через різну міцність цегляної кладки конструкції.
Історія димаря та процес підриву
Димар, зведений у 1975 році, служив для виведення димових газів з котельні, яка вже не функціонує. З часом технічний стан споруди погіршувався, і її було прийнято рішення демонтувати.
Для підриву використали 13 кг вибухівки, розміщеної у 154 свердловинах. Щоб контролювати напрямок падіння, спеціалісти вирізали напрямні клини з допомогою алмазних канатів. Незважаючи на підготовку, димар впав з невеликим зміщенням — приблизно на 3 градуси вправо від центру валу.
Наслідки та заходи безпеки
Частина уламків дісталася до закинутої залізничної колії, тому колії доведеться оглянути та очистити. Втрат більшого масштабу вдалося уникнути.
Щоб уникнути розльоту уламків у зоні руйнування, димар був накритий двома шарами спеціальної тканини та дерев’яними щитами з килимами. Під час підриву працювали пожежники, які створювали водяну завісу для зменшення пилу та можливих вібраційних ефектів. Земляний вал навколо зони падіння гасив сейсмічні коливання.
Під час підриву в зону заборони вхід був заборонений для сторонніх осіб.
Цікаві факти
- На висоті близько 100 метрів довгий час знаходилося гніздо сокола-сапсана. Там була спеціальна камера, завдяки якій усі охочі могли спостерігати за птахами онлайн. Гніздо було демонтоване орнітологічною компанією ALKA Wildlife, а соколи переселилися на сусідній пагорб.
- Це вже не перша подібна операція в промисловому районі Tonaso: 11 років тому, у 2014 році, підірвали інший бетонний димар заввишки 60 метрів. Для того підриву вистачило лише 3,5 кг вибухівки. Тоді теж керував роботами Петро Мікула.
