Засновник Revolut Нік Сторонський залишив Велику Британію та переїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів. Наслідок для британського бюджету — мінус близько £3 мільярдів лише у вигляді податку на приріст капіталу.
Щоб зрозуміти масштаб: середній платник податків у Британії сплачує приблизно £7–7,5 тисячі на рік. Для компенсації цієї втрати державі потрібно близько 450 тисяч людей. Один підприємець — як ціле середнє місто.
Замість того щоб утримувати людей, які створюють робочі місця, інновації та податкову базу, політична логіка зводиться до простого гасла: «якщо ти багатий — ти проблема». Це небезпечна логіка, яку добре пам’ятають країни з пострадянським минулим.
Публіцист Константін Кіссін звертає увагу на сухі цифри:
топ-1% платників у Британії забезпечують близько 30% усього прибуткового податку,
топ-10% — понад 60%.
Що робить держава у відповідь? Підвищує податки й паралельно посилює моральний тиск. Результат прогнозований: капітал і мізки залишають країну.
Політики звітують про «перемогу над багатими», але реальність інша — податковий тягар перекладається на сотні тисяч звичайних людей, які залишаються закривати бюджетні діри.
Це простий економічний закон: капітал і талант — наймобільніші ресурси у світі. Вони йдуть туди, де є безпека, повага та здоровий глузд. Країни, які будують політику на заздрості, завжди програють.
