Чехія прощається з цілою епохою. Як повідомляє Czechia Online, пішла з життя Зузана Марешова (уроджена Шпітцерова) — остання жителька країни, яка належала до так званих «дітей Вінтона». У далекому 1939 році вона була серед 669 малюків, яких британський філантроп вивіз із Праги, врятувавши їм життя напередодні Другої світової війни.
Про смерть 94-річної Зузани Марешової повідомили представники проєкту «Пам’ять народу» (Paměť národa). Її відхід — це перегорнута сторінка живої історії Чехії, адже вона була останньою з «дітей Вінтона», хто постійно проживав на території країни.
«Як семирічна дівчинка, у липні 1939 року вона сиділа у потязі на головному вокзалі Праги і бачила на пероні маму, яка гірко плакала. Вона не розуміла чому. У купе поруч сиділи старші сестри, і малій Зузані поїздка до Лондона здавалася просто захопливою екскурсією», — розповідають дослідники проєкту.
Батько Зузани, Максиміліан Шпітцер, був чехословацьким євреєм, а мати — християнкою з Відня. Навесні 1939 року, коли хмари нацизму вже згустилися над Європою, батько виїхав до Англії у справах бізнесу. Матері вдалося неймовірне: завдяки спискам Ніколаса Вінтона вона відправила вслід за чоловіком усіх трьох доньок, а згодом дивом вибралася й сама.
Близько трьох років дівчинка жила в прийомній родині в Корнуоллі, а потім возз’єдналася з батьками в Лондоні. Цій родині пощастило: на відміну від більшості «дітей Вінтона», чиї рідні загинули в нацистських таборах, їхня сім’я вижила.
Життя після Другої світової та допити StB
У 1945 році родина повернулася до Чехословаччини. Але спокою вони не знайшли: у 1950-х роках комуністичний режим кинув батька за ґрати на рік. Саму Зузану у 80-х роках неодноразово викликали на допити слідчі StB (чехословацького КДБ), марно намагаючись змусити її до співпраці через те, що до жінки приїжджали гості з-за кордону.
Кілька разів родина думала про еміграцію (до Аргентини у 1948-му та після подій 1968 року), але пані Зузана вирішила залишитися на батьківщині.
Секрет, який зберігався півстоліття
Найбільш вражаючий факт із біографії Зузани Марешової — вона не знала правди про свій порятунок аж до 1990-х років. Сам Ніколас Вінтон був настільки скромною людиною, що півстоліття нікому, навіть власній дружині, не розповідав про свій подвиг, поки вона випадково не знайшла на горищі списки врятованих дітей.
«Якось я отримала запрошення до шведського посольства. Щойно я зайшла, на мене накинулися репортери. Саме так я вперше у житті дізналася, що існує якийсь Ніколас Вінтон і що я — “його дитина”», — згадувала пані Зузана.
Пізніше вона стала однією з ініціаторок встановлення зворушливого «Пам’ятника прощання» на празькому головному вокзалі — меморіалу батькам, які знаходили в собі сили відправити дітей у невідомість заради їхнього життя.
«Попри все, що я пережила, мені дуже пощастило. Були діти, які після війни поверталися з Англії, і тут у них більше нікого не залишилося», — казала Зузана Марешова.
Нагадаємо, що сер Ніколас Вінтон врятував 669 дітей. Він пішов з життя у 2015 році у віці 106 років.
