Саміт НАТО в Гаазі став унікальним прикладом дипломатії, де головним героєм несподівано став Дональд Трамп. Не просто гість чи учасник, а фактично центр уваги, «татусь», навколо якого крутилась уся зустріч.
Таку оцінку дає Девід Блер, провідний коментатор The Telegraph, наголошуючи, що цього разу високі політичні ігри перейшли у формат цілковитої підлеглості.
Якщо Віденський конгрес XIX століття був балом, наповненим винами та музикою Бетховена, то нинішній саміт НАТО нагадував театральну постановку, створену на честь одного актора — Дональда Трампа. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте, прем’єр-міністр Нідерландів, настільки взявся догоджати американському лідеру, що жартував про «татусеву» іноді навіть ненормативну лексику, отримуючи у відповідь посмішку самого Трампа.
Особливе ставлення Трампа проявлялось у деталях: окремий вхід, окремі двері, вечеря в палаці Гейс-тен-Бос, навіть нічне перебування у королівському палаці — усе створювалося, аби зробити президента США максимально комфортним. А сам саміт був стислим і лаконічним: декларація — всього 424 слова проти 11 тисяч на минулорічному Вільнюському саміті. Ясна річ, це не випадковість, а відображення реальної ваги та впливу США в НАТО.
Від 1949 року головна мета Альянсу — тримати Росію поза Європою, зберігати США на континенті і стримувати Німеччину (останній пункт уже втрачений). Усі ці роки Америка покривала понад 60% оборонних витрат НАТО, залишаючи іншим країнам лише третину бюджету. Це породжувало гнів у Вашингтоні, який Дональд Трамп підняв до рівня вимоги: «Ви повинні платити більше!»
Європейські лідери, хоч і усвідомлювали нерівність, погодились на збільшення оборонних витрат із 2% ВВП до 3,5%, додавши ще 1,5% на інфраструктуру. Саме це стало головною «здобиччю» для Трампа — майже всі отримали те, чого він хотів, пожертвувавши власною автономією на користь підтримки «татусевої» волі.
Рютте назвав Трампа «татусем», пояснюючи, що це не принизливо, а радше знак поваги за те, як президент змусив союзників серйозніше ставитись до безпеки. І дійсно, сам Трамп на прес-конференції після саміту заявив, що поїздка була «вартою», а атмосфера — повною «любові та пристрасті».
Проте «татусева» стратегія має і зворотній бік. Декларація НАТО вперше з 2022 року не засуджує відкрито російське вторгнення в Україну — натомість згадується лише підтримка союзників. Чому? Бо звинувачувати «татового» друга Володимира Путіна було б занадто ризиковано.
І поки Іспанія відмовилася збільшувати бюджет оборони, Трамп пообіцяв «змусити їх платити вдвічі більше», нагадуючи, що у цій великій «родині» «тато» все ще тримає важелі влади.
