Чеський композитор Мілослав Кабелач прожив 71 рік і створив десятки симфонічних творів, які десятиліттями залишалися невідомими для широкої публіки. У період з 1938 по 1968 роки він застав німецький протекторат, комуністичний переворот та радянську окупацію. Після подій 1968 року чехословацька влада повністю припинила виконання його музики на території країни.
Кабелач писав “у стіл” і не ходив на поклін до жодної влади. Він пропагував додекафонію та електронну акустику, за що його часто порівнюють із радянською композиторкою Галиною Уствольською. За життя його твори зрідка виконували на Заході, а після смерті у 1979 році ім’я композитора було практично забуте.
Шедевр, схований від світу
Відродження спадщини Кабелача почалося лише у XXI столітті силами ентузиастів. Сучасні критики називають його роботу 1957 року — Пассакалію для великого оркестру “Містерія часу” — таємним шедевром не лише чеської, а й усієї європейської музики ХХ століття.
Це не строга класична форма, а масштабна фреска, яка виростає з однієї теми. Музикознавці ставлять її в один ряд із Восьмою симфонією Дмитра Шостаковича, називаючи твором про долю людини перед лицем катастроф минулого століття.
Сьогодні музику Кабелача повертають на сцену завдяки диригенту Марко Івановичу та симфонічному оркестру Чеського радіо — тій самій установі, де композитор працював ще у 1930-х роках. Збереглися також давні записи Чеської філармонії з Карлом Анчерлом на лейблі Supraphon.
Подвійне дно чеської культури
Туристична Чехія продає зрозумілий і глянцевий продукт. На поверхні — Карлів міст, пиво, сосиски та музичні шлягери епохи національного пробудження від Бедржіха Сметани чи Антоніна Дворжака. Але варто копнути глибше, і відкривається зовсім інший рівень культури.
Як раніше писала Czechia Online про історію чеського дисидентства, найважливіші постаті часто залишалися в тіні офіційної ідеології. За класикою Дворжака стоять куди складніші Леош Яначек та Богуслав Мартину. За празьким лоском ховаються справжні перлини — Чеський Крумлов, Тельч чи барокова спадщина Яна Дісмаса Зеленки.
Відкриття імені Мілослава Кабелача доводить, що культурна географія Центральної Європи досі приховує світові таланти, які стали заручниками безчасся.
