20 лютого 2022 року чоловік виїхав з України до Шенгенської зони. Через чотири дні почалося повномасштабне вторгнення. Згодом саме ця дата з паспорта стала частиною спору за тимчасовий захист у Чехії. Тепер у справі є фінальна відповідь Вищого адміністративного суду Чехії: українець програв, але суд водночас підтвердив важливий для інших заявників принцип — один штамп у паспорті ще не розповідає, де людина насправді жила до війни.
Ухвалу у справі 1 Azs 92/2026-73 NSS виніс 31 серпня, а 1 вересня її оприлюднили в судовій базі. Касаційну скаргу заявника відхилили як неприйнятну. Цим розгляд справи завершився.
Чехія Онлайн зіставила нову ухвалу з попередніми рішеннями NSS, на які посилається сам суд. Картина виходить досить проста: фізична відсутність в Україні саме 24 лютого 2022 року не вирішує справу сама по собі. Суд дивиться, де до початку війни був фактичний центр життя людини — těžiště zájmů.
Чому українець програв цю справу
У цього заявника за датою виїзду стояла значно довша історія. Міський суд у Празі встановив, що протягом 2020–2022 років чоловік багато разів і надовго виїжджав до Шенгенської зони та проводив там значно більше часу, ніж в Україні.
Він мав дозвіл на проживання у Польщі й активно ним користувався. Суд також врахував його зв’язки з Чехією: у матеріалах справи згадується, що вже у вересні 2022 року чоловік намагався отримати чеський дозвіл на проживання і посилався на тривалі стосунки з дівчиною та знайомих у Чехії.
Тому справа вперлася не в сам штамп від 20 лютого. Суди побачили ширшу картину й дійшли висновку, що ще до вторгнення těžiště zájmů заявника вже перемістилося за межі України. NSS погодився, що нижчий суд застосував сформовану практику правильно.
Що NSS сказав про 24 лютого
У новій ухвалі суд знову повернувся до формулювання pobývající na Ukrajině před 24. únorem 2022 — тобто проживання в Україні перед 24 лютого 2022 року.
Для суду йдеться про реальне, стабільне й триваліше проживання. Людина могла фізично перебувати за кордоном у день вторгнення, але це ще не дає повної відповіді про її життя до війни.
Так само окремий дозвіл на проживання в Польщі, Чехії чи іншій державі не описує всю ситуацію. Значення має, як людина ним користувалася, скільки часу проводила за кордоном, чи поверталася в Україну і де залишалися її постійні зв’язки.
| Що бачимо в документах | На що дивиться суд |
|---|---|
| 24 лютого людина була за кордоном | Де вона стабільно жила перед війною |
| Є польська або інша іноземна віза чи дозвіл | Як довго і для чого цим дозволом реально користувалися |
| Виїзд відбувся ще до 24 лютого | Чи був це тимчасовий виїзд, чи фактичне перенесення життя за кордон |
| Є кілька років поїздок через кордон | Скільки часу людина реально проводила в Україні та за її межами |
Двоє виїхали до вторгнення — результати різні
Особливо добре нове рішення читається поруч з іншою справою, яку ми вже розбирали раніше: там українець виїхав до Шенгенської зони ще 8 лютого 2022 року, але результат був іншим.
Тоді українець виїхав до Шенгенської зони ще 8 лютого 2022 року — на 16 днів раніше за початок вторгнення. МВС побачило дату в паспорті й повернуло його заяву як nepřijatelná žádost. Але суд установив, що однієї дати недостатньо, щоб зробити висновок про перенесення життя за межі України. У серпні NSS не підтримав касацію МВС.
У нинішній справі чоловік виїхав пізніше — 20 лютого. Але за цією датою стояли тривалі перебування за кордоном протягом попередніх років, польські документи та інші зв’язки поза Україною. Результат вийшов протилежним.
Різниця між цими справами — не дванадцять днів. Різниця в тому, що суд побачив за цими датами.
Раніше Чехія Онлайн проаналізувала 12 судових справ про відмови українцям у тимчасовому захисті в Чехії. Нова ухвала добре доповнює цю картину: однаковий штамп у паспорті у двох людей може приховувати зовсім різні історії проживання.
Для заявника зі справи 1 Azs 92/2026-73 судовий шлях завершився 31 серпня. NSS залишив результат його справи без змін і прямо зазначив, що нижчий суд правильно оцінив, де до початку повномасштабної війни був центр його інтересів.
