У Чехії вже зараз майже кожен десятий працівник на будівництві — українець. За офіційними оцінками, це близько 40 тисяч осіб із 415 тисяч усього ринку. Проте із наближенням кінця війни в Україні бізнес дедалі більше хвилюється — чи залишаться ці працівники після перемоги, чи повернуться додому на відбудову?
Технічний директор Союзу підприємців у будівництві Чехії Павел Шевчік у своєму інтерв’ю прямо заявив:
«Українці — це оптимальне джерело наших нинішніх і майбутніх кадрів».
Саме вони тримають галузь на плаву, адже 91% будівельних компаній не можуть знайти достатньо технічного персоналу. За прогнозами, протягом наступних п’яти років ринку потрібно буде ще щонайменше 74 тисячі працівників лише для збереження нинішнього рівня.
Урядова програма «Кваліфікований працівник» частково допомагає, але, як визнає Шевчік, процедура залучення кадрів з-за кордону — «не швидка, не проста і не дешева». У якості альтернативи розглядаються працівники з В’єтнаму або Румунії, проте їх явно недостатньо для компенсації можливої втрати української робочої сили.
Ситуація ускладнюється й кризою в системі освіти: щороку країна недоотримує близько 10 тисяч технічних спеціалістів. Якщо ще 15 років тому кожен четвертий студент обирав технічну спеціальність, то зараз цей показник знизився до менш ніж 12%. Причина — перекіс у бік загальної освіти та недостатня популяризація професій у сфері інженерії та будівництва.
На кадрову ситуацію також впливають демографічні зміни. Наприклад, якщо нині в Чехії є 150 тисяч п’ятнадцятирічних, то у 2023 році народилося лише 84 тисячі дітей. Це означає, що через 10–15 років ситуація лише погіршиться.
Крім того, галузь бореться з негативним іміджем. У ЗМІ рідко показують інновації чи успіхи в будівництві, що створює враження, ніби це виключно фізично важка та непрестижна робота. «Але ж це не так! Ми потребуємо молодих спеціалістів, нових ідей, технологій», — каже Шевчік.
Головне питання залишається відкритим: чи зможе Чехія зберегти українських фахівців після завершення війни? Адже їхня втрата може означати не лише проблеми для будівництва, а й загрозу для розвитку інфраструктури країни загалом.
