Ці банкноти надрукували у Великій Британії ще тоді, коли Друга світова війна тривала. На одних зображували чехословацьких державних діячів, на інших — історичні пам’ятки. А 1 листопада 1945 року вони стали частиною нової грошової системи відновленої Чехословаччини. Та отримати нові гроші в обмін на старі було не так просто: для населення встановили ліміт у 500 крон на людину, а решту коштів переводили на обмежені в користуванні рахунки.
Після війни країна знову мала спільні кордони й уряд, проте її грошова система залишалася розділеною. У чеських землях користувалися кронами часів німецького протекторату, у Словаччині — власними кронами. На окремих територіях ще залишалися німецькі та угорські гроші.
Як пояснює Чеський національний банк у своїй історії грошового обігу, усі ці платіжні засоби потрібно було замінити єдиними грошима. Від 1 листопада 1945 року такою валютою стала чехословацька крона.
Банкноти, надруковані ще до закінчення війни
Чехословацький уряд у вигнанні почав готувати нові гроші задовго до визволення країни. На його замовлення у трьох британських друкарнях виготовили банкноти й державні грошові знаки, які згодом отримали назву «лондонська емісія».
Їх друкували сімома номіналами: 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 чехословацьких крон. Три найбільші номінали згодом стали банкнотами відновленого Національного банку Чехословаччини.
Оформлення цих грошей теж розповідало про країну, яка прагнула повернути своє місце на політичній карті Європи. На стокроновій банкноті зобразили першого президента Чехословаччини Томаша Гарріга Масарика, на п’ятдесятикроновій — одного із засновників держави Мілана Растіслава Штефаніка. Тисячокронова купюра містила зображення чеського короля Їржі з Подєбрад, а на її звороті — замок Карлштейн.
Банкноти британського виробництва доповнили грошима, підготовленими в самій Чехословаччині. Зокрема, над новими зразками 100 і 1000 крон у Празі почали працювати ще за часів протекторату.
500 крон на людину — що робили з рештою
Найвідчутнішою частиною реформи для населення став обмін старої готівки. За декретом президента Едварда Бенеша про відновлення чехословацької валюти, попередні кронові грошові одиниці замінювали новою кроною у співвідношенні один до одного.
Однак безпосередньо отримати на руки дозволяли не більше 500 нових крон на людину. Обмін у встановлених пунктах проводили з 29 жовтня до 4 листопада 1945 року. Для оформлення використовували спеціальні документи, пов’язані з обліком домогосподарств.
Якщо людина мала більше старих грошей, решту можна було внести до банку. Такі кошти зараховували на спеціальні заблоковані рахунки, з яких не дозволяли вільно знімати будь-яку суму за бажанням власника.
Обмеження стосувалися і старих банківських заощаджень. Із 1 листопада вони переходили під спеціальний режим. Держава могла дозволяти окремі виплати, але вільне користування коштами обмежувалося.
Старі гроші дозволяли вносити на рахунки до 15 листопада. Водночас виплати заробітної плати, пенсій та інших належних платежів уже переводили на нову валюту.
Чому 1 листопада була важлива навіть одна крона
Президентський декрет датований 19 жовтня 1945 року. Саме він визначив 1 листопада днем відновлення єдиної чехословацької крони на всій території держави.
Від цієї дати старі паперові гроші припиняли бути законним платіжним засобом. Проте був незвичайний виняток: талони номіналом одна крона, випущені 1944 року, тимчасово залишили в обігу.
Причина була суто практичною. За поясненням Чеського національного банку, таких однокронових талонів було настільки багато, що швидко замінити їх усі виявилося неможливо. Частина монет попередніх випусків також продовжувала використовуватися.
Замість двох емісійних банків випуском грошей на всій території держави знову опікувався відновлений Національний банк Чехословаччини.
Нова система банкнот поступово розширювалася. Наприклад, п’ятитисячної купюри восени 1945 року ще не існувало. Її підготували й випустили вже навесні 1946-го.
Чому реформу 1945 року не варто плутати з 1953-м
Відновлення валюти після війни й грошова реформа комуністичної Чехословаччини 1953 року мали різні наслідки для населення.
У 1945 році основним завданням було об’єднати грошовий обіг і запровадити спільну валюту. Старі крони обмінювали один до одного, хоча користування готівкою та заощадженнями обмежували.
У 1953 році комуністична влада провела іншу реформу, яка різко скоротила вартість грошей населення. За історичними матеріалами Чеського національного банку, частину готівки обмінювали за курсом п’ять старих крон за одну нову, решту — за значно гіршим курсом, аж до 50 старих крон за одну нову.
Тоді ж анулювали кошти, що залишалися на заблокованих рахунках після реформи 1945 року. Отже, для частини людей історія обмежень, запроваджених після війни, завершилася втратою заощаджень уже через вісім років.
Набагато пізніше, після розпаду Чехословаччини 1993 року, Чехія знову отримала окрему національну валюту. До того часу належать і перші чеські 200-кронові банкноти, окремі випуски яких нині цінують колекціонери.
