Чехія підтримує створення спеціальних центрів повернення мігрантів за межами Європейського Союзу. До таких установ у третіх країнах планують направляти людей, які не мають законного права залишатися в ЄС і щодо яких уже ухвалено рішення про повернення.
Дискусія навколо цієї моделі різко активізувалася після безпрецедентної міграційної кризи в іспанській Сеуті наприкінці липня. За офіційною оцінкою уряду Іспанії, 30–31 липня з території Марокко до іспанського анклаву потрапили приблизно 72 тисячі людей.
Італія після подій у Сеуті закликала інші держави ЄС активніше створювати так звані return hubs — центри повернення у третіх країнах. Чехія цю ідею підтримала.
«Заходи у третіх країнах, до яких належать і центри повернення, є одним з ефективних шляхів підвищення безпеки зовнішніх кордонів Європейського Союзу», — заявив речник Міністерства внутрішніх справ Чехії Адам Рьозлер.
Офіційне Міністерство внутрішніх справ Чехії після кризи в Сеуті також заявило про необхідність шукати нові рішення поза територією ЄС, зокрема створювати центри повернення у третіх країнах.
Що таке центри повернення
Ідея полягає в тому, щоб частину людей, які незаконно перебувають у Євросоюзі та вже отримали офіційне рішення про необхідність залишити його територію, можна було направляти не лише безпосередньо до країни походження, а й до спеціального центру у безпечній третій країні.
Такий центр може стати або кінцевим місцем повернення, або проміжним пунктом перед подальшим відправленням людини до країни її громадянства чи іншої держави, яка погодиться її прийняти.
Для цього країна ЄС повинна укласти угоду з відповідною третьою державою. Така держава має дотримуватися міжнародного права, прав людини та принципу невислання людини туди, де їй може загрожувати переслідування чи небезпека.
Неповнолітніх без супроводу передавати до таких центрів за новою моделлю не дозволяється.
Чехія підтримує такий підхід
Прага підтримувала ідею винесення частини міграційних процедур за межі Євросоюзу ще до останньої кризи в Сеуті.
Після масового прориву кордону позиція стала ще жорсткішою. Міністр внутрішніх справ Чехії Любомір Метнар під час екстреної зустрічі міністрів внутрішніх справ ЄС заявив, що нинішні механізми Союзу не розраховані на ситуації, коли зовнішній кордон за дуже короткий час перетинають десятки тисяч людей.
За його словами, необхідно посилювати превентивні заходи поза Європейським Союзом, зокрема через центри повернення у третіх країнах.
Речник МВС Адам Рьозлер пізніше підтвердив, що коли італійський міністр внутрішніх справ Маттео П’янтедозі запропонував розвивати таку систему на рівні всього ЄС, Чехія повністю підтримала цю пропозицію.
Італія вже випробовує систему в Албанії
Найвідоміший європейський експеримент із такими центрами проводить Італія. У 2024 році вона відкрила два об’єкти в Албанії.
Спочатку планувалося, що туди перевозитимуть частину чоловіків, врятованих або перехоплених у Середземному морі, а заявки на притулок розглядатимуть поза територією Італії.
Розрахунки були масштабними — система мала обслуговувати до 36 тисяч осіб на рік. На практиці план зіткнувся із серйозними юридичними проблемами.
Італійські суди неодноразово відмовлялися підтверджувати утримання частини людей в Албанії, а модель довелося змінювати. З квітня 2025 року комплекс переважно використовують для людей, щодо яких уже діє рішення про повернення.
Через центр пройшли лише сотні людей, тобто значно менше, ніж передбачалося початковим планом.
ЄС уже відкрив юридичний шлях для таких центрів
17 червня 2026 року Європейський парламент підтримав новий Регламент про повернення. За документ проголосували 418 депутатів, 218 були проти, 30 утрималися.
Новий механізм передбачає можливість укладати угоди з третіми країнами та створювати там центри повернення для людей, які не мають законного права залишатися в Євросоюзі.
Окрім Чехії та Італії, подібними проєктами цікавляться Німеччина, Австрія, Греція, Данія та Нідерланди.
Одним із можливих напрямків називають Уганду. За інформацією європейських медіа, кілька держав обговорюють можливість запуску такого центру в Африці у 2027 році. Остаточної угоди поки немає.
Що змінила криза у Сеуті
Сеута — іспанське місто на африканському узбережжі, яке межує з Марокко і є частиною Європейського Союзу.
Наприкінці липня там стався безпрецедентний масовий перехід кордону. Остаточна офіційна оцінка уряду Іспанії становить приблизно 72 тисячі людей, хоча окремі місцеві оцінки говорили приблизно про 80 тисяч.
Більшість тих, хто перейшов кордон, протягом наступних днів повернулися до Марокко. Однак тисячі людей залишилися в Сеуті, приймальні центри виявилися переповненими, а десятки людей загинули під час спроб дістатися іспанської території.
Криза спровокувала одну з найгостріших за останні роки дискусій у ЄС щодо контролю зовнішніх кордонів та повернення людей, які не мають права залишатися в Союзі.
Чи стосується це українців у Чехії
Українців із чинним тимчасовим захистом, спеціальним дозволом на довгострокове перебування або іншим законним статусом ця система не стосується.
Центри повернення передбачені для громадян третіх країн, які перебувають у ЄС незаконно та вже отримали рішення про необхідність залишити його територію.
Тобто сам факт того, що людина є громадянином держави поза Євросоюзом, не є підставою для направлення до такого центру.
Водночас рішення Чехії підтримати цю модель показує загальну тенденцію: Прага разом із низкою інших європейських столиць виступає за значно жорсткішу систему контролю нелегальної міграції та ефективніше виконання рішень про повернення.
