Європейські країни могли понад рік стикатися не з випадковими польотами невідомих дронів, а з координованою кампанією, яка перевіряла слабкі місця НАТО. Такого висновку дійшли аналітики Міжнародного інституту стратегічних досліджень після аналізу підозрілих інцидентів біля військових баз, аеропортів, портів, енергетичних об’єктів і ядерної інфраструктури.
У доповіді IISS йдеться про 144 відібрані випадки появи підозрілих безпілотників у 13 європейських країнах. Дослідники вважають дуже ймовірним, що за значною частиною цієї активності стояв Кремль, а судна, пов’язані з російським “тіньовим флотом”, могли використовуватися як платформи для запуску або повернення дронів.
Автори звіту обережно формулюють висновки: вони не стверджують, що кожне повідомлення про дрон було російською операцією або що кожен помічений об’єкт справді був безпілотником. Але загальна картина, за їхньою оцінкою, не схожа на випадкові польоти аматорів чи помилки спостерігачів.
Тема дронів у Європі вже стала частиною ширшої дискусії про безпеку повітряного простору. Раніше Czechia Online писала, як європейські політики закликали жорсткіше реагувати на невідомі безпілотники над територією ЄС.
Дрони помічали біля військових баз, аеропортів і портів
За даними IISS, майже половина проаналізованих інцидентів стосувалася військових об’єктів. Інші випадки фіксували біля цивільних аеропортів, портів, енергетичної інфраструктури, промислових зон і логістичних маршрутів, які мають значення для підтримки України.
Серед об’єктів, які згадуються у звіті, — британські авіабази RAF Lakenheath, RAF Mildenhall, RAF Fairford і RAF Feltwell, французька база Île Longue, а також об’єкти в Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Данії, Ірландії та інших країнах.
Окрему увагу дослідники звертають на польоти біля об’єктів, пов’язаних із ядерними силами або інфраструктурою союзників. Саме такі місця дають змогу оцінити не лише технічний рівень захисту, а й політичну готовність урядів діяти швидко.
Чому “тіньовий флот” став важливою частиною схеми
У звіті йдеться, що російські або пов’язані з Росією комерційні судна могли підходити до європейських узбереж, вимикати або спотворювати дані автоматичної ідентифікації та діяти в межах звичайного морського трафіку. Це ускладнює швидке встановлення джерела запуску дрона.
Для протиповітряної оборони це створює окрему проблему. Якщо дрон летить низько, коштує відносно дешево, не несе очевидного озброєння і запускається не з військової бази, а з цивільного судна в морі, відповідь стає не лише технічною, а й юридично-політичною.
Аналітики пишуть, що таким способом можна змушувати країни НАТО вмикати радари, піднімати патрулі, закривати аеропорти, перевіряти ланцюги командування і показувати, де саме система реагує повільно.
Проблема не тільки в техніці, а й у політичних рішеннях
Ключовий висновок IISS полягає в тому, що європейська система протиповітряної оборони створювалася насамперед для традиційних загроз — літаків, ракет і великих військових цілей. Невеликі безпілотники, які можуть літати низько й діяти в “сірій зоні”, виявили інший тип вразливості.
Йдеться не лише про радари або засоби перехоплення. У багатьох країнах повноваження між армією, поліцією, цивільною авіацією, портовими службами та урядом розділені. Тому навіть якщо технічно дрон можна збити або перехопити, рішення про це не завжди ухвалюється швидко.
Такі епізоди також показують різницю між військовими можливостями й політичною готовністю ними користуватися. Для Кремля, за оцінкою дослідників, це могло бути не менш цінною інформацією, ніж фото або відео конкретних об’єктів.
Ризики для НАТО не обмежуються дронами. Czechia Online раніше писала, що естонська розвідка оцінювала ймовірність прямого нападу Росії на країну НАТО, але водночас попереджала про нарощування російських військових можливостей.
Що це означає для Європи і Чехії
Для Чехії ця історія важлива не тому, що всі згадані інциденти сталися на її території. Чехія є частиною НАТО, бере участь у підтримці України й залежить від безпеки європейського повітряного простору, транспортних вузлів, енергетики та військової логістики.
Якщо невеликі дрони можуть зривати роботу аеропортів, з’являтися біля баз або перевіряти реакцію служб, це стає питанням не лише оборони, а й повсякденного життя: авіарейсів, перевезень, роботи портів, електростанцій і критичних сервісів.
IISS рекомендує європейським країнам краще поєднувати роботу флотів, берегової охорони, розвідки, поліції, цивільної авіації та протиповітряної оборони. Бо захищати лише сам об’єкт уже недостатньо: потрібно розуміти, звідки дрон стартував, хто ним керував і як швидко закрити такі маршрути.
Для читачів ця історія має простий висновок: дрони стали інструментом не тільки війни в Україні, а й тиску на всю Європу. Іноді вони не вибухають, але все одно виконують завдання — змушують систему показати, як вона реагує.
