На американській онлайн-платформі eBay через велику німецьку аукціонну компанію Felzmann упродовж останніх місяців продавалися тисячі документів в’язнів концтабору Ґросс-Розен. У Європі немає законів, що захищали б персональні дані загиблих у нацистських таборах, тож із їхніх останніх слів і прощальних записок фактично роблять бізнес. Один лист коштує приблизно 10 євро.
Заступник голови Міжнародного комітету Освенцима Христоф Гюбнер різко розкритикував аукціони: «Для тих, кого переслідували нацисти, і для тих, хто пережив Голокост, ця торгівля — цинічний і безсоромний бізнес, що викликає шок та обурення».
Після протестів Міжнародного комітету й польських державних установ оголошення про продаж документів із часів Другої світової війни зникли з сайту аукціонного дому. Та попри це, торгівля подібними документами в цілому залишається законною і продовжується.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що пам’ять про жертв Голокосту не може бути товаром. Він наголосив, що польська дипломатія вимагає повернення артефактів до музею Освенцима і вже обговорив ситуацію з німецьким колегою.
Як зазначає Міжнародний комітет Освенцима, приватний колекціонер, який виставляв документи на продаж, не усвідомлював реальної цінності матеріалів і поводився з ними неналежно.
Подібна масштабна аукціонна розпродаж відбувалася восени 2019 року — тоді на продаж виставили тисячі документів концтабору Ґросс-Розен. Серед них були й листи, які нацисти ніколи не відправили рідним. Документи дають рідкісне уявлення про внутрішню роботу табірної пошти, про умови для хронічно хворих в’язнів — людей зі шизофренією, епілепсією та іншими діагнозами.
Правовий захист у країнах ЄС стосується лише збереження матеріальних пам’яток тоталітарних режимів — але не персональних даних загиблих людей. Тож аукціонні продажі є юридично дозволеними, хоч багато хто вважає їх глибоко неетичними.
Довідка: концтабір Ґросс-Розен
Концтабір Ґросс-Розен у Нижній Сілезії нацисти створили влітку 1940 року як філію табору Заксенгаузен. Після відокремлення у 1941 році він став одним із найжорстокіших у системі таборів: середня тривалість життя політичного в’язня становила менше двох місяців. Більшість працівників змушували працювати в каменоломнях у нелюдських умовах. У жовтні 1941 року до табору доставили 3000 радянських військовополонених — майже всі вони були євреями та були розстріляні.
Попри масштаб злочинів, багато особистих листів і документів в’язнів досі перебувають у руках приватних осіб — і стають предметом торгу.
