У центрі Праги демонтували популярну скульптуру «Плащ совісті», яка тривалий час стояла біля будівлі Національного театру.
Причин для демонтажу кілька, головна з них — прохання керівництва Національного театру прибрати артоб’єкт, адже він, за їхніми словами, не відповідає архітектурному стилю історичної будівлі.
Ще одна проблема — неналежна поведінка відвідувачів. У скульптуру регулярно кидали сміття, а деякі перехожі навіть використовували її як туалет, що викликало численні скарги та обурення.
Міська влада вже розглядає нову локацію, де «Плащ совісті» зможе знову з’явитися та зберегти свою культурну цінність.
Довідка:
На постаменті є табличка, яка розповідає, що це — Командор, герой моцартівського «Дон Жуана». І справді, без містики тут не обійшлося. Адже саме в цьому театрі й відбулася прем’єра опери геніального австрійця: сталося це у 1787 році, і диригував на прем’єрі сам автор.
До речі, з цим місцем пов’язано кілька легенд. Це єдиний театр, який не зазнав радикальної реконструкції з часів Моцарта, тож ці стіни буквально «пам’ятають» композитора. Друга легенда – вже зовсім з області празьких казок – мовляв, саме у Празі Моцарт зустрівся з Казановою, який, у свою чергу, став прототипом головного героя.
Багато хто пам’ятає цей сюжет завдяки драмі Пушкіна «Кам’яний гість». Основна лінія в тому, що Командор — чи то ображений чоловік, чи батько спокушеної донни Анни — у вигляді надгробної статуї переслідує вбивцю і розпусника. Історія цілком у дусі Праги. Саме ця легенда надихнула скульпторку Анну Хромі (Anna Chromy) на створення незвичного пам’ятника. Уроженка Чеського Крумлова, перша жінка, удостоєна премії Мікеланджело (2008), підійшла до ідеї значно глибше. «Плащі совісті» — це те, що людина залишає після себе у цьому світі.
Скульптури Анни Хромі встановлені біля кафедрального собору в Зальцбурзі, на фризькому острові Зюльт, у Монако, в Афінах — і це завжди місця зі змістом. У Монако такий плащ розташований у княжому палаці.
