11 жовтня 1868 року на пагорбі Гомолка (Homolka) у чеському Пльзені близько двох сотень молодих ремісників демонстративно спалили провладні газети. Після цього вони рушили до міста, співаючи патріотичних пісень. Протест міг завершитися втручанням військових, але міському голові вдалося переконати учасників розійтися.
Цю історію зберегла офіційна історична енциклопедія Пльзеня. У ній зазначені точна дата, місце зібрання та його незвичайна подробиця: замість звичайних промов учасники використали для протесту газети, які підтримували владу.
Чому молоді ремісники спалювали газети
На Гомолці зібралися приблизно 200 ремісничих підмайстрів та учнів. У XIX столітті такі громадські зібрання називали народними таборами. Вони стали одним зі способів висловити політичне невдоволення в чеських землях Австро-Угорщини.
Після австро-угорського компромісу 1867 року монархія фактично розділилася на дві частини. Угорщина отримала широке самоврядування, тоді як чеські політики безуспішно вимагали подібного статусу для своїх земель.
Як пояснює історична енциклопедія міста в матеріалі про конституцію 1867 року, невдоволення переросло у хвилю масових зібрань. Вони тривали в Чехії до 1871 року. До протестного руху долучився і Пльзень.
Спалення провладних газет на Гомолці стало частиною цього політичного протистояння. Демонстранти обрали друковані видання символом своєї незгоди з владою.
Після спалення газет учасники рушили до міста з піснями
Зібрання на пагорбі не стало завершенням протесту. Учасники організували ходу до Пльзеня, співаючи «Де домівка моя» (Kde domov můj) та «Гей, слов’яни» (Hej Slované).
Перша з цих пісень згодом стала державним гімном Чехії. Друга була відомою слов’янською патріотичною піснею, популярною серед прихильників національних рухів XIX століття.
Пісні як частина політичних демонстрацій залишилися чеською традицією і в наступні століття. Наприклад, під час протесту в Брно проти проведення судетсько-німецького конгресу у квітні 2026 року учасники також виконували чеський гімн.
Хто не допустив втручання військових
Коли учасники зібрання рушили до Пльзеня, міській владі довелося реагувати. За даними історичної енциклопедії, міський голова зумів запобігти втручанню військових і переконав натовп розійтися.
У той час Пльзень очолював Емануель Тушнер (Emanuel Tuschner). Згідно з його біографією в міській історичній енциклопедії, він обіймав посаду з 10 лютого 1868 року до 26 червня 1873 року.
Тушнер також був депутатом крайового сейму та підтримував розвиток чеського громадського й культурного життя у Пльзені. За його керівництва міська влада, зокрема, продовжила підтримку чеських театральних вистав.
Події 11 жовтня завершилися без військового втручання. Близько двох сотень учасників, які почали день зі спалення провладних газет на Гомолці, після розмови з міським головою розійшлися.
