У Франції зростає популярність нетипового способу продажу нерухомості: літні люди продають своє житло значно нижче ринкової вартості, але залишають за собою право проживати в ньому до кінця життя. Угода виглядає вигідною, однак несе в собі ризики — як моральні, так і юридичні.
Нещодавно цей вид “інвестиції” завершився трагедією. У передмісті Парижа виявили мертвою 92-річну жінку. Ймовірно, вдавилася лимонним тістечком, яке їй передав чоловік, що мав успадкувати її будинок після смерті. Він чекав 25 років, аби оселитися в цьому помешканні. Суд визнав його дії необережними й засудив до трьох років ув’язнення та штрафу в розмірі 30 тисяч євро.
Ці угоди зазвичай оформлюються так: пенсіонери продають нерухомість за зниженою ціною (іноді вдвічі дешевше), а новий власник зобов’язується щомісяця платити їм додаткову суму до пенсії. Придбане житло переходить у фактичне користування покупця лише після смерті продавця.
Експерти порівнюють цю практику з грою в рулетку. Часто в оголошеннях прямо вказують вік продавця, що дозволяє покупцям розраховувати приблизну “інвестиційну вигоду”. Попри смертельний інцидент, популярність цього формату лише зростає — особливо серед іноземців. Як зазначають французькі ріелтори, близько половини нових клієнтів становлять громадяни США.
Цей тип угод практикували навіть деякі колишні президенти Франції, зокрема Шарль де Голль, Валері Жискар д’Естен та Франсуа Олланд.
Подібна модель продажу, під назвою “реверсна іпотека”, існує і в інших країнах, зокрема у Великій Британії, де нерухомість поступово викуповується банком в обмін на щомісячні виплати власнику.
