Парламент Шотландії підтримав заклик до проведення нового референдуму про незалежність. За це проголосували депутати від Шотландської національної партії та Зелених. Але саме голосування в Голіруді ще не запускає референдум: дозвіл має дати уряд Великої Британії.
За даними Holyrood Magazine, парламент Шотландії підтримав звернення до Westminster із вимогою передати повноваження для голосування через Section 30 order. Рішення ухвалили 72 голосами проти 55.
Що саме підтримав парламент Шотландії
Голіруд проголосував не за негайне проведення референдуму, а за політичний запит до Лондона.
Суть проста: уряд Шотландії хоче, щоб Westminster передав парламенту в Единбурзі повноваження провести законний референдум про незалежність.
Для цього потрібен Section 30 order за Scotland Act 1998. Саме такий механізм дозволив провести попередній референдум у 2014 році.
Це головна юридична деталь. Шотландський парламент може ухвалювати політичні рішення, але питання конституції та союзу належать до повноважень Великої Британії.
Лондон може заблокувати голосування
Уряд Великої Британії вже дає зрозуміти, що не підтримує новий референдум.
Прем’єр-міністр Кір Стармер раніше заявляв, що не планує проводити таке голосування під час свого перебування на посаді. Для Labour це чутлива тема: партія не хоче відкривати новий конституційний фронт одразу після складних виборів і внутрішньої кризи.
Тому нинішнє рішення Голіруду має сильний політичний ефект, але слабку юридичну силу без згоди Westminster.
Фактично Шотландія знову сказала: «Ми хочемо голосувати». Лондон відповідає: «Не зараз».
Чому SNP знову піднімає тему незалежності
Шотландська національна партія після виборів зберегла владу, але не отримала одноосібної більшості. За даними Institute for Government, SNP отримала 58 місць із 129, а разом із Scottish Greens про незалежність говорить більшість у парламенті — 73 депутати.
Саме на цю більшість і посилається Джон Суїні. Він стверджує, що в Шотландії є демократичний мандат на новий референдум.
Опоненти відповідають інакше. Вони нагадують, що SNP не здобула абсолютної більшості самостійно, а партії, які виступають за збереження Великої Британії, отримали значну підтримку виборців.
Тому суперечка вже не лише про незалежність. Вона ще й про те, що саме вважати мандатом: кількість місць у парламенті чи загальну частку голосів.
Пам’ять про 2014 рік і Brexit
Шотландці вже голосували за незалежність у 2014 році. Тоді 55% виборців сказали «ні», а 45% підтримали вихід зі складу Великої Британії.
Але через два роки стався Brexit. Велика Британія проголосувала за вихід із ЄС, тоді як у самій Шотландії більшість виборців підтримала залишення в Євросоюзі.
Саме Brexit став головним аргументом прихильників нового референдуму. Вони кажуть: умови, на яких Шотландія голосувала у 2014 році, змінилися.
Для них незалежність — це не лише питання прапора чи кордону. Це також спроба повернути Шотландію ближче до Європейського Союзу.
Противники говорять про втому від референдумів
Лейбористи, консерватори, ліберальні демократи та Reform виступили проти нового голосування.
Їхній головний аргумент: країні потрібно займатися економікою, медициною, житлом, цінами та державними послугами, а не знову відкривати конституційну боротьбу.
Для частини виборців це звучить переконливо. Після років Brexit, пандемії, енергетичної кризи й політичних змін у Лондоні люди справді втомилися від великих історичних рішень.
Але для прихильників незалежності саме ця втома і є доказом проблеми. Вони вважають, що Шотландія не може контролювати власний курс, поки ключові рішення залишаються в руках Westminster.
Чому це важливо для Європи
Шотландська історія — не локальна суперечка на краю Великої Британії. Це частина ширшої європейської теми: як держави утримують регіони, які мають сильну окрему ідентичність і власне бачення майбутнього.
Каталонія, Фландрія, Корсика, Шотландія, Альберта в Канаді — всюди питання різні, але нерв схожий. Частина суспільства вважає, що центр більше не представляє її інтереси.
Для ЄС можливе повернення незалежної Шотландії в європейську орбіту теж було б складним питанням. Це не автоматичний процес: незалежна держава мала б проходити шлях домовленостей, членства, кордонів, валюти й фінансів.
Що буде далі
Джон Суїні, як очікується, порушить питання референдуму під час розмов із прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером.
Але без згоди Westminster нове голосування залишиться політичним планом, а не юридично затвердженим референдумом.
На Czechia Online ми й далі стежимо за тим, як у Європі змінюються кордони політичної уяви — від Шотландії до Молдови, від Канади до Балкан.
Шотландія знову зробила крок до референдуму. Але справжня битва тепер не в Единбурзі, а в Лондоні.
