На початку 1990-х назви «Рудь» ще не існувало, житомирське морозиво продавалося у простій упаковці, а сам завод шукав, на чому взагалі можна заробляти. Один із переломних моментів стався не в Києві й навіть не в Україні. Кілька тонн морозива відправили до Чехії — і партію розкупили за лічені дні.
Ця історія почалася у 1993 році. Житомирський маслозавод тоді очолював Петро Рудь, який прийшов на підприємство на початку 1992-го. Завод мав проблеми з постачанням молока, а продаж звичайної молочної продукції не давав великого заробітку.
Морозиво виглядало значно перспективніше. Сухе молоко та вершкове масло можна було довше зберігати, продукт мав вищу маржу, а український ринок на той час активно освоювали польські виробники.
Чеський підприємець запропонував спробувати
На одній із галузевих виставок Петро Рудь познайомився з чеським підприємцем Яромиром Махачеком. За історією, яку у 2016 році описало видання Landlord, Махачек запропонував продавати житомирське морозиво у Чехії.
Перевагою була ціна: український продукт обходився дешевше, а за якістю міг конкурувати з місцевим. Була інша проблема — упаковка. Звичайний вафельний стаканчик із простою етикеткою програвав товару, який чеський покупець уже звик бачити на полиці.
У тому ж 1993 році завод придбав пакувальну лінію Tetra Pak. Морозиво можна було фасувати не тільки у звичні невеликі упаковки, а й у сімейні відерця та лотки.
Кілька тонн морозива поїхали до Чехії
Після цього відправили першу партію. Йшлося про кілька тонн замороженої продукції.
За спогадами учасників тієї історії, товар розійшовся за кілька днів. Для житомирського підприємства це був перший експортний досвід і, що не менш важливо, перші гроші, зароблені на зовнішньому ринку.
Їх не просто залишили в обороті. Завод купив наступну пакувальну лінію — Straightline. Вона дала можливість випускати морозиво з джемом, карамеллю, горіхами та іншими наповнювачами.
У середині 1990-х така упаковка й асортимент уже помітно відрізнялися від того морозива, яке українці звикли бачити раніше.
Самого бренду «Рудь» тоді ще не було
Є цікава деталь: морозиво, яке купували в Чехії у 1993 році, формально ще не могло називатися «Рудь».
Торгова марка з’явилася лише 1 квітня 1998 року. На сайті компанії пояснюють, що перед цим розглядали понад 60 варіантів назви, але зрештою продукції дали прізвище директора підприємства. Ідея полягала в тому, щоб за брендом стояла конкретна людина, яка відповідає за продукт своїм ім’ям. Так цю історію сьогодні описує сама компанія.
У 2025 році змінилася вже й офіційна назва підприємства: Житомирський маслозавод перейменували на Акціонерне товариство «РУДЬ». Петро Рудь залишається пов’язаним із компанією від початку 1990-х.
Чехія залишилася на карті експорту і через десятиліття
Експеримент 1993 року не залишився одноразовою історією. У наступні десятиліття житомирське морозиво вийшло на десятки зовнішніх ринків.
У матеріалах компанії Чехія й сьогодні входить до переліку країн, куди постачається продукція. Серед інших є Польща, Німеччина, Франція, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, США, країни Балтії та Близького Сходу.
Компанія окремо називала Чехію серед перших європейських ринків для свого морозива.
А почалося все задовго до сучасних супермаркетів і великих експортних контрактів — із чеського підприємця, нової упаковки та кількох тонн морозива, які в 1993 році відправили з Житомира перевірити, чи захочуть їх купувати за кордоном.
Сьогодні українські продукти на чеських полицях уже не виглядають екзотикою. Наприклад, у Globus у Карлових Варах продають окремий асортимент товарів українського виробництва.
