Якщо українець 24 лютого 2022 року перебував не в Україні, це ще не означає, що Чехія може автоматично відмовити йому в розгляді заяви на тимчасовий захист. Один штамп у паспорті не дає відповіді на головне питання: де людина насправді жила до початку повномасштабної війни.
Цей принцип знову підтвердив Nejvyšší správní soud — Вищий адміністративний суд Чехії — у свіжій справі 7 Azs 71/2026-36. Міністерство внутрішніх справ намагалося оскаржити рішення нижчого суду, але 14 серпня NSS відхилив касаційну скаргу як неприйнятну: судді не побачили тут нової спірної юридичної проблеми, оскільки відповідь уже випливає з усталеної судової практики.
Чехія Онлайн проаналізувала нове рішення та ще кілька справ із різними обставинами. Вони добре показують межу: короткий виїзд, навчання або віза за кордоном — це одна ситуація, а роки фактичного життя й роботи поза Україною — зовсім інша.
Виїхав 8 лютого — МВС побачило лише дату в паспорті
Герой нової справи подав заяву на тимчасовий захист у Чехії 18 лютого 2026 року. У паспорті було видно, що до Шенгенської зони він в’їхав ще 8 лютого 2022 року, тобто за 16 днів до початку повномасштабного вторгнення.
Для МВС цього виявилося достатньо: чоловік фізично не був в Україні 24 лютого, тому його заяву одразу повернули як неприйнятну.
Сам заявник описував свою ситуацію інакше. До лютого він постійно жив в Україні, там залишалися його родинні, економічні та соціальні зв’язки, а виїзд пов’язував із безпосередньою загрозою російського вторгнення.
Міський суд у Празі визнав автоматичне повернення заяви незаконним. Паспорт показував дату перетину кордону, але з нього неможливо було встановити, чи чоловік поїхав назавжди, на який строк планував виїзд і чи переніс своє життя з України до іншої держави.
Що таке «центр життєвих інтересів»
У рішеннях чеських судів постійно з’являється поняття těžiště životních zájmů — простими словами, де насправді було зосереджене життя людини.
Тому питання не зводиться до одного: «Де ви були саме 24 лютого?» Судова практика дивиться ширше — де людина жила тривалий час, куди поверталася, де була її сім’я, робота або навчання, якими візами та дозволами вона реально користувалася і чи вказує вся історія на переїзд за кордон ще до війни.
NSS окремо наголосив: сама дата виїзду нічого не говорить ані про причину поїздки, ані про її заплановану тривалість, ані про намір назавжди оселитися в іншій країні.
Чотири справи — і добре видно, що саме має значення
| Справа | Що було до 24.02.2022 | Що виявилося важливим | Результат |
|---|---|---|---|
| 7 Azs 71/2026 | Виїзд з України 8 лютого, перебування у Шенгені за безвізом | До цього чоловік неодноразово виїжджав і повертався; одного штампа недостатньо, щоб довести перенесення життя за кордон | Автоматичне повернення заяви визнано незаконним; NSS не підтримав касацію МВС |
| 5 Azs 258/2025 | Кілька місяців навчання у Чехії за Erasmus | Навчання було тимчасовим, студентка повернулася в Україну, де залишався центр її життя | NSS став на бік заявниці |
| 42 A 15/2026 | Виїзд 30 січня за польською візою, пізніше повернення в Україну | Сам факт перебування за кордоном і наявність візи не довели, що людина була постійно оселена за межами України | Повернення заяви визнано незаконним, МВС має дослідити обставини |
| 36 A 10/2026 | Тривалі й повторні перебування у Шенгені у 2020–2022 роках, дві польські довгострокові візи | Чоловік більшу частину цього періоду фактично жив за кордоном, користувався довгостроковими візами, мав зв’язки у Чехії | Суд погодився з відмовою МВС |
Остання справа особливо показова. Чоловік також перебував за межами України 24 лютого, але суд побачив зовсім іншу картину: у 2020–2022 роках він багато часу проводив у Шенгені, активно користувався польськими довгостроковими візами й сам говорив про давні особисті зв’язки у Чехії. Суд дійшов висновку, що центр його життя ще до вторгнення фактично перемістився за межі України.
Що суди можуть перевіряти у вашій ситуації
Із цих рішень складається досить зрозумілий набір обставин, які можуть мати значення:
- коли саме людина виїхала з України;
- чи був це короткий виїзд, навчання, робота або фактичний переїзд;
- за безвізом вона перебувала за кордоном чи мала довгострокову візу;
- як довго реально жила за межами України;
- чи поверталася в Україну;
- де знаходилися її сім’я, житло, робота, навчання та інші постійні зв’язки;
- чи користувалася вона довгостроковим дозволом на проживання в іншій державі;
- де фактично був центр її життя до початку вторгнення.
Раніше Чехія Онлайн вже розповідала про судову практику щодо українців із канадськими візами. І там суди також відмовлялися робити висновок про право на захист лише з самого факту існування іноземної візи.
Це не означає автоматичного права на захист
Нове рішення важливе саме через цю межу. NSS не постановив, що чоловікові обов’язково мають надати тимчасовий захист. Суд підтвердив інше: МВС не мало достатніх підстав закрити питання одразу лише тому, що 24 лютого заявника фізично не було в Україні.
За європейськими правилами для українських громадян залишаються важливими дві умови: людина повинна була реально проживати в Україні до 24 лютого 2022 року та належати до осіб, переміщених у зв’язку з війною. Саме тому історія проживання й конкретні обставини можуть привести двох людей з однаковим штампом у паспорті до різних результатів.
На Czechia Online вже є й ширша добірка про те, як чеські суди скасовували автоматичні рішення МВС у справах про тимчасовий захист. Нове рішення додає до цієї практики ще одну чітку межу: сама дата перебування за кордоном не замінює індивідуального розгляду.
Одна справа вже коштувала МВС понад 18 тисяч крон
Є й показова фінансова деталь. У першій інстанції суд зобов’язав МВС компенсувати заявникові 12 270 крон судових витрат. Після невдалої касації NSS присудив ще 6 134,70 крони.
Разом у цій одній справі йдеться про 18 404,70 крони витрат, які Міністерство внутрішніх справ має відшкодувати заявникові.
