Біля гренландського міста Ілуліссат величезний айсберг розколовся та раптово перекинувся у морі. Рух гігантської маси льоду спричинив високі хвилі, які рушили в напрямку узбережжя та житлових будинків.
Незвичайне природне явище сталося 25 липня. Місцеві жителі зняли його на телефони, після чого відео швидко поширилося у соціальних мережах і світових медіа.
За інформацією чеського видання iDNES.cz, частина льодової брили за розмірами нагадувала багатоповерховий будинок. Після розлому айсберг почав втрачати рівновагу, нахилився, а потім із величезною силою перевернувся.
Попри видовищні хвилі, ніхто не постраждав. Місцева влада також не отримувала повідомлень про пошкодження будинків, причалів або суден.
Повний запис перекидання айсберга. Відео: afarTV / YouTube
Перекинувся не сам льодовик, а величезний айсберг
У повідомленнях медіа подію іноді описують як «перекидання льодовика». Однак правильніше говорити про айсберг — велику брилу, яка раніше відкололася від льодовика і вже вільно плавала у морі.
Подія сталася біля льодовикового фіорду Ілуліссат на західному узбережжі Гренландії. Фіорд внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО та відомий величезною кількістю айсбергів різної форми й розміру.
Його живить льодовик Серме Куяллек, відомий також як Якобсгавн. Він рухається від внутрішнього льодовикового щита Гренландії до моря й постійно відколює нові брили.
За даними ЮНЕСКО, льодовик може рухатися зі швидкістю приблизно 40 метрів на добу. Щороку він утворює понад 46 кубічних кілометрів льоду — близько десятої частини всіх айсбергів, які відколюються від Гренландії.
Чому айсберги раптово перевертаються
На поверхні люди бачать лише невелику частину айсберга. Приблизно 90% його маси приховано під водою, тому справжні розміри льодової брили можуть бути у кілька разів більшими, ніж здається з берега.
Підводна частина айсберга поступово тане під дією течій і тепліших шарів морської води. Водночас хвилі, вітер і сонце змінюють частину, яка виступає над поверхнею.
Танення відбувається нерівномірно. В одному місці айсберг втрачає більше льоду, в іншому — менше. Через це змінюється розташування центру ваги.
Коли стара рівновага стає нестійкою, айсберг нахиляється та перевертається, намагаючись зайняти нове стабільне положення у воді. Якщо брила дуже велика, такий рух витісняє величезний обсяг води й створює потужні хвилі.
Хвилі можуть бути небезпечними для невеликих човнів
На відео видно, як після перекидання айсберга біля його основи утворюється хмара водяного пилу, а хвилі починають розходитися у різних напрямках.
На відстані вони можуть виглядати невеликими, однак біля айсберга становлять реальну загрозу для туристичних човнів, каяків і рибальських суден. Небезпечні також уламки льоду, які відколюються під час перевертання.
Саме тому місцеві оператори не рекомендують наближатися до великих айсбергів. Навіть брила, яка здається нерухомою, може раптово тріснути, втратити рівновагу або зануритися під воду.
Хвиля приходить не обов’язково одразу. Вона може дістатися до судна через кілька секунд або хвилин, коли люди вже вирішили, що небезпека минула.
Льодовик вважають одним із найшвидших у світі
Якобсгавн протягом десятиліть привертає увагу кліматологів і гляціологів. NASA називає його найшвидшим льодовиком Гренландії, хоча швидкість руху змінюється залежно від сезону та температури.
Під час тепліших періодів тала вода може проникати до основи льодовика та зменшувати тертя між льодом і гірською породою. Це створює умови для швидшого руху льодової маси в напрямку моря.
Водночас відколювання айсбергів є нормальною частиною життя льодовика. Сам по собі один великий обвал або переворот айсберга не може бути прямим доказом глобального потепління.
Для оцінки кліматичних змін науковці аналізують довгострокові дані: швидкість руху льодовика, зміну положення його краю, температуру океану, товщину криги та загальний баланс маси.
Чи справді цей льодовик створив айсберг, який потопив «Титанік»
Якобсгавн часто називають імовірним місцем походження айсберга, з яким у квітні 1912 року зіткнувся «Титанік».
Науковці припускають, що брила могла відколотися від льодовика за один-два роки до катастрофи, а потім разом із течіями пройти через Баффінову затоку та вздовж канадського узбережжя до Північної Атлантики.
Однак точно встановити походження конкретного айсберга через понад сто років неможливо. У районі катастрофи того року спостерігали сотні крижаних брил, а достовірних зразків льоду для порівняння не збереглося.
Тому формулювання про «льодовик, який створив айсберг Титаніка», слід сприймати як поширену та науково обґрунтовану версію, але не як остаточно доведений факт.
Фіорд Ілуліссат перебуває під охороною ЮНЕСКО
Льодовиковий фіорд розташований приблизно за 250 кілометрів на північ від Полярного кола. До списку світової спадщини його внесли у 2004 році.
ЮНЕСКО називає цю місцевість одним із найкращих у світі місць для спостереження за рухом льодовикової криги, формуванням айсбергів та взаємодією льодовикового щита з океаном.
Величезні айсберги є головною туристичною принадою Ілуліссата. Влітку сюди приїжджають мандрівники, щоб побачити льодові брили з оглядових майданчиків, човнів і туристичних суден.
Однак зростання туризму створює додаткові виклики для громади та служб безпеки. Людей потрібно попереджати, що наближення до нестабільної брили може бути небезпечним навіть у спокійну погоду.
Подібні льодовикові події відбуваються і ближче до Чехії. Раніше Czechia Online повідомляла, як обвал льодовика зруйнував значну частину швейцарського села Блаттен.
У випадку з Ілуліссатом наслідки обмежилися видовищними хвилями. Проте подія ще раз нагадала: біля великих айсбергів безпечної нерухомості не існує.
