На Словаччині розгорівся скандал із торгівлею пуповинною кров’ю новонароджених. Матері дають згоду на зберігання для майбутнього лікування дітей, але зразки часто експортують за кордон, де їх використовують у нелегальних експериментах. Про це повідомило видання Plus Jeden Deň.
Словацька опозиційна депутатка від SaS Владіміра Марцінкова ще торік восени звернула увагу на практику, коли тисячі матерів переконують підписувати згоду на забір крові з обіцянками, що вона допоможе їхнім дітям чи хворим. Насправді ж приватна фірма Cord Blood Center платить лікарням по 100 євро (близько 2500 крон) за кожного пацієнта, а від батьків бере 17–36 тисяч крон за забір і 2500 крон щорічно за зберігання. Якщо платежі припиняються, зразки можуть використовувати для інших цілей, про що батьків не інформують.
«Родини часто не здогадуються про це, а ймовірність використання для власних потреб – лише 0,04%», – пояснила Марцінкова. За її словами, це мільйонний бізнес, умови якого не є публічними.
Скандал підтвердився в Нідерландах, де 51-річний анестезіолог Єнс Фішер два роки нелегально використовував словацьку пуповинну кров для експериментальних трансфузій. За даними нідерландської інспекції охорони здоров’я, про що повідомила телекомпанія NOS, він лікував близько 200 дітей і 20 дорослих, переважно з аутизмом чи дитячим церебральним паралічем, у готельних номерах поблизу Велдговена. Процедури коштували від 500 тисяч до 2 мільйонів крон, і Фішер стверджував про покращення на основі відгуків пацієнтів, хоч ефективність не доведена.
Трансфузії дозволені в Нідерландах лише для лікування лейкемії. Більшість зразків походить зі словацького банку крові, а пацієнти – з-за кордону. Марцінкова на прес-конференції обурилася:
«Кров доставляли не до клініки, а до приватного будинку шарлатана. Колишнє керівництво Національної трансплантаційної організації дозволило це».
У Чехії подібне зловживання неможливе завдяки суворому законодавству. За словами речника Мінздоров’я Чехії Ондржея Якова, забір, обробку, зберігання та дистрибуцію пуповинної крові для аутологічного чи алогенного використання проводять лише акредитовані тканинні центри під контролем Державного інституту контролю ліків.
