30 липня 1920 року в Празі відбулася подія, яка стала важливим етапом в історії українського визвольного руху. Під час останнього засідання Стрілецької Ради Січових Стрільців, під проводом полковника Євгена Коновальця, було засновано Українську Військову Організацію (УВО) — підпільну структуру, що мала на меті продовження боротьби за незалежність України в умовах втрати державності.
Після поразки визвольних змагань 1917–1921 років та остаточного поділу українських земель, частина Західної України опинилася під владою Польщі. Саме на цих теренах — зокрема, у Львові — УВО розгорнула свою першу нелегальну діяльність.
Перший з’їзд УВО відбувся в серпні 1920 року, також у Празі. Під час нього були ухвалені ключові постанови, спрямовані на подолання регіональних поділів між галичанами та придніпрянцями, а також затвердження ідеї соборності всіх українських земель.
УВО стала важливою ланкою в еволюції українського національного підпілля. Саме з її середовища вийшли ідеологи та організатори майбутньої ОУН, яка у 1930-х роках перейде до активнішої боротьби за самостійну Україну.
