Двадцять два роки тому, 1 травня 2004 року, Чехія офіційно стала частиною Європейського Союзу в рамках наймасштабнішої хвилі розширення блоку. Тоді понад 80% громадян прагнули долучитися до європейської спільноти, сприймаючи це як остаточне повернення до західного світу.
За інформацією європейських аналітиків, з нагоди Дня Європи (9 травня) настав час підбити підсумки. Що реально принесло чехам членство в ЄС, чому рівень євроскептицизму залишається рекордно високим та які виклики чекають на Прагу попереду.
Трильйонні прибутки та економічний бум
Для чеської економіки, орієнтованої на експорт, доступ до єдиного ринку став потужним рушієм. Сьогодні близько 80% чеського експорту прямує до інших країн-членів ЄС. Майже 90% керівників підприємств вважають членство в Євросоюзі абсолютно вигідним.
За ці 22 роки ВВП Чехії на душу населення зріс майже втричі. Фінансова математика також на боці Праги: країна отримала з фондів ЄС понад 2 трильйони крон, сплативши як внески вдвічі менше. Чистий фінансовий прибуток склав понад 1 трильйон крон, які пішли на розбудову доріг, лікарень та модернізацію міст.
про те, від 30 до 634 тисяч євро: де у Європі живуть найбагатші та яке місце посідає Чехія
Чому чехи не люблять Брюссель?
Незважаючи на відчутні фінансові вигоди, Чехія залишається однією з найбільш євроскептичних країн на континенті. Лише близько третини громадян оцінюють ЄС однозначно позитивно.
На це вплинули кілька факторів: багаторічна риторика експрезидента Вацлава Клауса щодо “загрози суверенітету”, боргова криза та міграційна криза 2015 року. Крім того, чехи традиційно опираються бюрократичним нормам Брюсселя, сприймаючи європейську політику як “чужу”, а перехід на єдину валюту (євро) вважають політичним самогубством для будь-якої влади.
Як раніше писала Czechia Online, Прага часто демонструє власну, жорстку позицію щодо міграційної політики. Наприклад, Чехія вже пропонувала ЄС переглянути правила прийому біженців, орієнтуючись насамперед на національні інтереси та безпеку.
Свобода руху та нові виклики
Однією з найочевидніших переваг залишається Шенгенська зона та свобода пересування. Понад 400 000 чехів змогли навчатися за кордоном за програмою Erasmus, а близько 250 000 громадян інших країн ЄС наразі живуть та працюють у Чехії.
Однак сьогодні Європейський Союз виглядає інакше, ніж у 2004 році. Свобода пересування в Шенгені перебуває під тиском через запровадження тимчасового прикордонного контролю, а війна біля кордонів ЄС змушує країни говорити про “багатошвидкісну Європу” з глибшою військовою інтеграцією.
Чехія, як країна з 11-мільйонним населенням, має потужний голос у Брюсселі (її представляє прем’єр Андрей Бабіш та єврокомісар Йозеф Сікела). Але те, як саме країна використає цей вплив у наступні десятиліття, залежатиме від її здатності знаходити компроміс між національним прагматизмом та європейською солідарністю.
