XIX століття: перші кроки
1865 – Засновано асоціацію «Американський жіночий клуб», що займалася благодійністю, освітою та захистом дітей. Незабаром подібні організації з’явилися в інших містах.
1890 – У Празі відкрили першу приватну жіночу гімназію «Мінерва», яка дала дівчатам можливість отримувати якісну освіту.
Початок XX століття: доступ до освіти та політики
1897 – Жінкам дозволили навчатися в університетах (спершу на філософському факультеті, а через три роки – на медичному та фармацевтичному).
1912 – Божена Вікова-Кунетіцька стала першою жінкою-депутаткою Королівства Богемія.
1912 – Засновано «Чеську лігу жінок», яка проводила просвітницьку діяльність, боролася за рівні права, захист дітей та припинення експлуатації жінок.
Міжвоєнний період: об’єднання жіночих рухів
1923 – Франтішка Пламінкова створила «Жіночу національну раду», яка об’єднала жіночі організації Чехії, Моравії та Словаччини.
Під час Другої світової війни організацію було розпущено після страти її лідерки, проте жінки продовжили боротьбу в підпіллі.
Комуністичний період: репресії проти активісток
1945 – Юристка Мілада Горакова заснувала «Раду чехословацьких жінок», але після встановлення комуністичного режиму (1948) всі незалежні жіночі рухи заборонили.
1950 – Горакову було страчено, а жіночі організації стали інструментом комуністичної пропаганди.
Після 1989 року: новий етап розвитку фемінізму
Після Оксамитової революції жіночі рухи відродилися та почали активно впливати на суспільне й політичне життя Чехії. Сучасні чеські феміністки виступають за рівність прав, проти гендерного насильства та беруть активну участь у політичних процесах.
